У статті на основі переважно архівних джерел (зокрема – з російських архівів) висвітлюється віхи життя В. Голобуцького на Кубані. Аргументується припущення, що переміни місць життя історика пов’язані з його спробами скрити від „органів” своє соціальне походження. На прикладі В. Голобуцького показується як молода людина „не пролетарського походження” в 1920-ті рр. вибудовувала основні компоненти біографічної парадигми „радянської людини” з метою отримати вищу освіту аби стати в майбутньому педагогом і вченим. При реконструкції вже другого періоду життя історика в Краснодарі у другій половині 1930-х рр. основна увага приділена соціо–культурного середовища.
On the basis of predomination archival sources (in particular – from Russian archives) the author shows main stages of V.Golobutsky’s life in Kuban. The author arguments the version that the historian’s changes of places of living were caused by his attempts to hide his social origin away from the “organs”. On Golobutsky’s example it is shown how a young man of the “non–proletarian” origin in 1920-ies formed the main components of “the Soviet man’s biographic paradigm” with a view to receiving a higher education or becoming a scholar or lecturer in future. When reconstructing life in Krasnodar in the second half of 1930-ies the author focuses on the scholar’s sociocultural environment.
