Досліджено вплив середовища електроіскрового легування та додаткового азотування на
мікротвердість, мікроструктуру та фазовий склад приповерхневих шарів залізної підкладинки.
Встановлено, що різна послідовність обробки між ЕІЛ та азотуванням дозволяє керувати
положенням максимуму у приповерхневому шарі технічного заліза, що дає можливість обирати
послідовність стадій із врахуванням умов експлуатації деталей та забезпеченням необхідної
мікротвердості легованого шару. Поява максимумів мікротвердості пояснена формуванням
дефектного шару та максимальною глибиною термічних напружень у залізі.
Исследовано влияние среды электроискрового легирования и дополнительного азотирования на микротвердость, микроструктуру и фазовый состав приповерхностных слоев железной подложки. Показано, что различная последовательность обработки между ЭИЛ и
азотированием позволяет управлять положением максимума в приповерхностном слое технического железа, что дает возможность выбирать последовательность стадий с учетом
условий эксплуатации деталей и обеспечением необходимой микротвердости легированного слоя. Появление максимумов микротвердости объясняется формированием дефектного слоя и максимальной глубиной термических напряжений в железе.
Influence of environment at electric-spark alloying and additional nitration on microhardness,
microstructure and phase composition of near-surface layers of iron substrate are investigated.
Established that various processing sequence between electric-spark alloying and nitration allows
managing the location of maximum in a near-surface layer of technical iron, which gives an opportunity
to choose the sequence of stages, taking into account the exploiting conditions of details and providing
the necessary microhardness of doped layer. The emergence of microhardness highs explained by
the formation of defective layer and by maximum depth of thermal stresses in iron.
Keywords: additional nitration, electric-spark alloying, microhardness, technical iron.
