У статті аналізується розгляд проблематики взаємодії свідомого і несвідомого в структурі
культуротворення у працях представників франкфуртської школи, зокрема Г. Маркузе, М. Хоркхаймера
та Т. Адорно. Автор приходить до висновку, що основне місце в подальшій розробці психоаналітичної
парадигми займає виявлення соціальної і культурної детермінованості свідомого і несвідомого.
В статье анализируется рассмотрение проблематики взаимодействия сознательного и
бессознательного в структуре культуротворческой деятельности в работах представителей
франкфуртской школы, в частности, Г. Маркузе, М. Хоркхаймера и Т. Адорно. Автор приходит к
заключению, что основное место в последующей разработке психоаналитической парадигмы занимает
выявление социальной и культурной детерминированности сфер сознательного и бессознательного.
The article analyzes the consideration of the problems of interaction of conscious and unconscious in
the structure of cultural activities in the writings of theorists of the Frankfurt School, particularly Herbert
Marcuse "One–Dimensional Man", "Eros and Civilization", Max Horkheimer "Eclipse of Reason", "Dialectic of
Enlightenment" and Theodor Adorno "Negative dialectics".
Marcuse’s critique of Freudianism is simultaneously a critique of contemporary Neo–Freudianism : offering his
own review of classical psychoanalysis in the social and historical line, he does not attempt to desexualize or
debiologize it, but, vice versa, – proclaims the liberation of Eros as prerequisite for non–repressive culture and
realizing the idea "great refusal".
Horkheimer also does not consider that it is necessary to review the sources of unconscious toward it’s
desexualization, cause only unconscious has the potency to resist the pressure of "social processes", that completely enslaved mind. In this case, according to the philosopher, would be disturbed the balance in the
interaction of conscious and unconscious and the man would turn in "shadow of culture".
Similar opinions are expressed by Theodor Adorno, which emphasizes not only the need to incorporate social
and cultural sources of the unconscious, but also the necessity for confrontation to contemporary cultural
situation. The scientist says, that the process of cultural activities has become a cultural industry, that introduces
its values, behaviors, creates needs and solve them.
The author concludes that the main theme in the further development of psychoanalytic paradigm in the writings
of the Frankfurt School is the revealing of social and cultural determinism of conscious and unconscious.
