У статті йдеться про те, що поява державної політики щодо ромського етносу
як складової частини українського суспільства фіксуєтьсяз ХVI ст. (у Малоросії –
в XVIII ст., у Бесарабії– в ХІХст.). Вона залежала від того, до яких держав входили
українські землі у різні історичні періоди. Проаналізовано досягнення і невдачі
радянської політики щодо ромів, зокрема спроби створення циганських колгоспів.
Непослідовність і незавершеність державної політики стосовно ромського
населення спостерігається в умовах побудови демократичного громадянського
суспільства у незалежній Україні.
В статье отмечено, что появление государственной политики в отношении
цыган, как составляющей украинского общества фиксируется с XVI ст. (в
Малороссии – в XVIII ст., в Бессарабии – в XIX ст.). Она отличаласьв зависимости от
государственной принадлежности разрозненных украинских земель в разные
исторические периоды. Исследованы достижения и промахи советской политики в
отношении цыган, в частности, попытки создания цыганских колхозов.
Непоследовательность и незавершенность государственной политики в отношении
цыган
наблюдается и в условиях создания демократического гражданского общества в
независимой Украине.
It is marked in the thesis that the appearance of public policy in respect of Romanies,
as a component of Ukrainian society, is fixed from 16th century (Malorossiya –
18th century, Bessarabia – 19th century). It differed depending on state tenancy of
scattered Ukrainian
regions in various historical periods. The author investigated achievements
and errors of Soviet policy in regard to Romanies, in particular, attempts to create
Roma collective farms. Inconsistency and incompleteness of the state policy regarding
Romanies is present when establishing the democratic civil society in independent
Ukraine.