В статті вказано, що етнодіалектний поділ циганства на групи є доказом перебування циганів (їхніх груп) на порубіжжі мов, національно-культурних традицій.
Свідченням їхньої кочівлі в замкнених територіальних ареалах є поділ циганських
діалектів на ряд піддіалектів, які виникли під впливом піддіалектів мови місцевого
населення не лише на Україні, але і у всіх країнах Європи. Етногруповий поділ
циган (у автора на “стани” і “касти”) впливає на їхню самоідентифікацію та проявляється у певних маркерах ідентичності культурно-побутових, антропологічних,
мовних, соціально-культурних, рівні освіченості.
В статье указано, что этнодиалектное деление цыганства на групы свидетельствует об их пребывании на порубежье языков и этнокультурных традиций.
Длительное кочевье в замкнутых территориальных ареалах обусловило деление
цыганских диалектов на ряд поддиалектов, которые возникли под влиянием
поддиалектов языка местного населения не только в Украине, но и по всей Европе.
Этногрупповое деление цыган (у автора на “сословия” и “касты”) влияет на их
самоидентификацию и проявляется в определенных маркерах идентичности –
культурно-бытовых, антропологических, языковых, социально-культурных,
уровне образованности.