Celem badań jest poznanie cech rywalizacji bolszewików i socjalistów
białoruskich o przyszłość ziem białoruskich w latach 1918–1920. Metodologia
badań opiera się na zasadach naukowości, historyzmu, systematyczności i
analizy historycznej. Prezentacja nowych wyników badań dotyczy rekonstrukcji
wydarzeń związanych z powstaniem Białoruskiej Socjalistycznej Republiki
Radzieckiej.
Pod koniec I wojny światowej, po rewolucji lutowej, rozpoczął się proces
tworzenia niepodległego państwa białoruskiego przez białoruskich socjalistów.
Chociaż 25 marca 1918 proklamowano Białoruską Republikę Ludową, nie
zdołała ona przetrwać jako niezależne państwo. Zdecydowało o tym wiele
czynników wewnętrznych i zewnętrznych. Jednym z nich są polityczne i
terytorialne aspiracje bolszewików oraz rywalizacja między nimi a białoruskimi
socjalistami o przyszłość ziem białoruskich.
Białorusini, a więc i białoruski ruch narodowy, znaleźli się w czasie wojny
w specyficznej sytuacji. W latach 1915–1918 ziemie białoruskie zostały
przedzielone linią frontu rosyjsko-niemieckiego. W rezultacie do strefy
przygranicznej przybyli wojskowi i cywile z głębi Rosji. Po rewolucji lutowej
wojsko rosyjskie skupione w Okręgu Zachodniego i Frontu zaczęła się silnie
upolityczniać, skupiając się na różnych programach politycznych i narodowych.
Białoruscy socjaliści, w tym wojskowi, skupieni w Centralnej Białoruskiej
Radzie Wojskowej, opowiedzieli się za utworzeniem białoruskiej
republiki najpierw w federacji z Rosją, a wkrótce (po przewrocie bolszewickim) skłonili się ku jej niepodległości. Bolszewicy wojskowi opowiadali się za włączeniem ziem białoruskich do Rosji jako Okręgu Zachodniego. Konflikt
interesów między białoruskimi socjalistami a rosyjskimi bolszewikami ujawnił
się na Zjeździe Wszechbiałoruskim, który odbył się w grudniu w Mińsku, kiedy
Zjazd został brutalnie rozpędzony przez wojskowych bolszewików. O aspiracjach
białoruskich socjalistów i pozycji białoruskich komunistów decydowało
m.in. o utworzeniu Białoruskiej Socjalistycznej Republiki Radzieckiej proklamowanej
dwukrotnie 1 stycznia 1919 r. i 31 lipca 1920 r. tuż przed ofensywą
na Warszawę. Była ona wspierana przez Rosję Sowiecką jako przeciwwaga
dla działań białoruskiego obozu niepodległościowego i polskich wpływów na Białorusi.
Мета дослідження полягає в з’ясуванні особливостей суперництва
більшовиків і білоруських соціалістів за майбутнє білоруських земель у
1918–1920 рр. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, системності та історичний аналіз. Наукова новизна
результатів дослідження полягає в реконструкції подій, пов’язаних зі
створенням Соціалістичної Радянської Республіки Білорусь. Висновки:
Наприкінці Першої світової війни, після Лютневої революції, розпочався
процес створення незалежної Білоруської держави білоруськими соціалістами. Хоча 25 березня 1918 року була проголошена Білоруська Народна
Республіка, вона не змогла вистояти як незалежна держава зокрема
через політичні й територіальні аспірації більшовиків і суперництво між
ними й білоруськими соціалістами за майбутнє білоруських земель.
Білоруси, а отже й білоруський національний рух, під час війни опинились
у специфічній ситуації. Між 1915 і 1918 роками білоруські землі були
розділені лінією російсько-німецького фронту. У результаті до прикордонної зони прибули військовослужбовці й цивільні особи з глибинки Росії. Після Лютневої революції російські військові, зосереджені в Західному
окрузі й на фронті, сильно політизувалися, сфокусувавшись на різних
політичних і національних програмах. Білоруські соціалісти, включаючи
військових, об’єднаних у Центральну білоруську військову раду, спершу
виступали за створення білоруської республіки у федерації із Росією, а
невдовзі (після більшовицького перевороту) перейшли до ідеї незалежності. Військові-більшовики виступали за включення білоруських земель
до складу Росії як Західного округу. Конфлікт інтересів між білоруськими соціалістами й російськими більшовиками став очевидним на
Загальнобілоруському з’їзді, що відбувся в Мінську у грудні, коли з’їзд був
жорстоко розігнаний військовими-більшовиками. Аспірації білоруських
соціалістів і позиція білоруських комуністів визначалися, зокрема, створенням Соціалістичної Радянської Республіки Білорусь, проголошеної двічі — 1 січня 1919 року й 31 липня 1920 року, безпосередньо перед
наступом на Варшаву. Вона була підтримана Радянською Росією як
противага діяльності білоруського табору незалежності й польському впливу в Білорусі.
The aim of the article is to study the peculiarities of the rivalry between
Bolsheviks and Belarusian socialists for the future of the Belarusian lands in
1918–1920. The research methodology is based on the principles of scholarship,
historicism, systematism and historical analysis. The scientific novelty
of the results of this study lies in the reconstruction of the events related to the
creation of the Socialist Soviet Republic of Belarus. Conclusions: At the end of
World War I, after the February Revolution, the process of formation of an
independent Belarusian state by Belarusian socialists began. Although the
Belarusian People’s Republic was proclaimed on March 25, 1918, Belarusians
did not manage to create their own state. It was determined by many internal
and external factors. One of them being the political and territorial aspirations
of the Bolsheviks and a rivalry between them and the Belarusian socialists for
the future of the Belarusian lands. Conclusions:
Belarusians, and therefore the Belarusian national movement, found
themselves in a specific situation during the war. In the years 1915–1918, the
Belarusian lands were divided by the Russian-German front line. As a result,
military and civilians from the depths of Russia came to the frontier zone. After
the February Revolution, the Russian army in the Western District and the
Front began to become strongly politicized, focusing on various political and
national programs. Belarusian socialists, including the military, gathered in
the Central Belarusian Military Council opted for the creation of a Belarusian
republic, first in a federation with Russia, and soon (after the Bolshevik coup)
they leaned towards its independence. The military Bolsheviks were in favor of
the incorporation of Belarusian lands into Russia as the West District. The
conflict of interest between the Belarusian socialists and the Russian Bolsheviks
was revealed at the All-Belarusian Congress held in Minsk in
December, when Congress was brutally dispersed by the military Bolsheviks.
The aspirations of the Belarusian socialists and position of the Belarusian
communists were determined, among others, by the creation of the Socialist
Soviet Republic of Belarus proclaimed twice on January 1, 1919 and July 31,
1920 just before the offensive against Warsaw. It was supported by Soviet
Russia as a counterbalance to the activities of the Belarusian independence
camp and Polish influence in Belarus.
