У статті проаналізовано конфронтаційні стратегії
маніпулювання і мовної агресії в діалогах персонажів п’єс Івана
Котляревського та Сергія Щученка. Під конфронтаційною
комунікативною стратегією запропоновано розуміти ситуативний
конфлікт як результат динамічної комунікативної ситуації
протистояння, коли мовці обирають стратегію створення і
підтримання такої ситуацій протистояння. Зазначено, що така
комунікативна стратегія демонструють настанову мовця проти
слухачай орієнтована на активне досягнення власних цілей без
урахування інтересів партнера.
Виділено ядерні конфронтаційні тактики, окреслено процес
ускладнення комунікативної ситуації через загрозу позитивному й
негативному обличчю адресата. Доведено посилення рівня вербальної
агресії й збільшення конфронтаційних стратегій у сучасних п’єсах
порівняно з драматичними творами XVIII ст.
Conflict is the main genre of play and the driving force behind drama.
Internal communication of contemporary dramaturgical discourse is to
some extent tense and uncomfortable which is motivated by the generic
specificity of play and expressed in non-combining of communicative
intentions of characters. Conflict strategies are verbalized by conflict,
including strategies of manipulation and speech aggression. The strategy
of language aggression involves usage of tactics of insult, irony, criticism,
mockery, provocation and more. A confrontational manipulation strategy
can be expressed in tactics of threat, indignation, rejection, pressure,
demands, etc. These tactics are aimed at seizing the communicative space
to impose one’s interests on a partner.
During a conflict confrontational strategies in contemporary plays are
characterized by usage of tactics with a high degree of negativity that, at
the conflict peak, transform insult into the goal of communication in itself.
The strategy of language aggression involves usage of tactics of insult,
irony, criticism, mockery, provocation and more. The purpose of speech
aggression tactics is to express a negative assessment of the addressee
and to reduce his or her self-esteem. In I. Kotlyarevsky’s plays characters
using the tactics of insult or reproach make sure to comment explaining to
the addressee the reasons for their language aggression. At the same time
in modern dramaturgy the image or criticism is largely autonomous.
Confrontation is one-sided in the process of language communication.
When intensified confrontational stimuli can be both stimulus and
response responses. At the same time plays of I. Kotlyarevsky lack open
confrontation, which exacerbates conflict of a communication situation.
Modern plays show a broader and more aggressive range
of confrontational tactics as well as more active usage of them.
I. Kotlyarevsky’s characters often show desire to alleviate the conflict, as
soon as possible to get out of the conflict situation, using weakened tactics
of confrontation.
