Аналізуються нові матеріали до історії текстів одного з перекладних візантійських джерел – «Doctrina Jacobi nuper baptisati», у давньослов’янській версії з ХІ ст. відомого як «Книга
Іаков Жидовин» – та кількох давньоруських пам’яток; наголос зроблений на Тихонравовському
хронографі. Підвалини студій складені завдяки нещодавнім розробкам О.Пересветова-Мурата,
в яких простежено запозичення з «Книги Іаков» у «Слові про закон та благодать» київського митрополита Іларіона та старшого літопису – «Повісті временних літ». Метою студій є розширити
базу порівняння «Doctrina Jacobi» з давньоруськими пам’ятками, залучаючи нове джерело, а також з’ясувати характерні риси компіляцій. Застосовано методи переважно з царини джерелознавства й текстології, що включають текстуальну та літературну критику. Наукова актуальність. Уперше виявлено всі цитати із «Doctrina Jacobi» в Тихонравовському хронографі. Хоча останню
компіляцію укладено у ХVІ ст., у ній наявні ранні складові, що зумовлює її значення для історії
давньоруської книжності. Тихонравовський надає надійний матеріал, оскільки містить найбільше цитат із «Книги Іаков», понад 90, тоді як у київського митрополита Іларіона таких близько 10,
а у старшому руському літописі – до 20. Висновки. Судячи з аналогічних перекомпоновок біблійних цитат у Тихонравовському та «Повісті временних літ», невідомий укладач ХІ ст. зробив вибірку
з «Книги Іаков» і переробив фрагменти, поєднуючи їх в інший ланцюжок. Він створив простору
«біблійну колекцію», що послуговувала посередником між перекладним візантійським та оригінальними давньоруськими текстами. Ураховуючи нові матеріали, схему взаємин наших текстів
потрібно уявляти собі таким чином: від «Книги Іаков» до просторої «біблійної колекції», та від
останньої – до твору митрополита Іларіона, «Повісті временних літ» і далі. У кінцевому підсумку
Тихонравовський хронограф, пізньосередньовічний твір ХVІ ст., дозволяє пролити нове світло на
заплутані проблеми писемних пам’яток Київської Русі.
The article examines new date regarding the history and transmission both the Doctrina
Jacobi nuper baptisati, the important Byzantine source translated into Old Church Slavonic in the
11th century known as the Book of Jacob the Jew, and some Old Rus’ian texts, with the emphasis on
the Tikhonravov’ Chronograph. The background of my examination is provided by recent researches
of A.Pereswetoff-Morath, which survey many borrowings from the Book of Jacob in the Kyivan
Metropolitan Hilarion’s Sermon on Law and Grace and the Primary Chronicle or A Tale of Begone Years.
The aim of this study is to expand the base of comparison of Doctrina Jacobi with Old Rus’ian texts by
drawing new source and specify features, applied by the authors of these compilations. The methods
are largerly textological, including textual and literary criticism. The academic novelty. For the first
time all quatations from Doctrina Jacobi is tracing in the Tikhonravov' chronograph. Though was a
compilation of the 16th century, it largely consists of the very early texts, what determine its significance
for the history of the booklearning in Old Rus’. Tikhonravovsky chronograph provides reliable material
for textological comparison, because it offers a bulk quotations from the Book of Jacob (more than
90 citations), while there are only a dozen ones in the Sermon of Kyivan Metropolitan Hilarion, and
approximately two dozens in the Primary Chronicle. Conclusions. The similar rearrangings of biblical
citations in Tikhonravovsky chronograph and the Primary Chronicle point to an unknown early author
from the 11th century that made a selection and reworked fragments from the Book of Jacob linking
them in a totally different order. He create a lengthy “biblical collection”, that served as intermediary
between the translated Byzantine and original Old Rus’ian sources. Taking into considerations these
new materials, we have now construct the scheme of relations between our texts as: from the Book of
Jacob to the lengthy “biblical collection” and from later to the Kyivan Metropolitan Hilarion’s Sermon
on Law and Grace and the Primary Chronicle and so on. In the all, such late medieval compilation from
the 16th century as Tikhonravovsky chronograph shed new light on intricate problems of Kyivan Rus’ writing.
