The purpose of the research is analyse the role and significance of documents
of the Special Command Force of Reichsleiter Alfred Rosenberg (Einsatzstab
Reichsleiter Rosenberg), considered at the Nuremberg Trial as sources for its activities
in the occupied European countries in the field of confiscation and transfer of cultural
property (art, other museum collections, libraries and archival collections). The
methodology of the research is based on the principles of historicism, scientificity
and comprehensiveness. The following general historical methods were used: historical-
comparative, retrospective, methods of the historiographic and source study
analyses. The scientific novelty. The location of the ERR documents in the general
body of documentary evidence, involved by the prosecution as a source of coverage of
Nazi looting of cultural property in the territories, occupied by Nazi Germany during
World War II, as well as the problems and prospects of further cultural issues, values
and archival search, are described. Conclusions. Particular attention was paid to
documents relating to crimes against culture, since in the course of preparation for
the trial they were referred to as crimes related to property loss. But cultural crimes
mean not only the destruction, damage, or displacement of cultural objects, but also
the spiritual heritage of the occupied countries. Reports, correspondence of the ERR
itself, as well as the materials of interrogations of witnesses of this looting activity are
briefly covered, among which were both employees of the ERR and various Nazi state
and military figures engaged in the looting of cultural property in the occupied countries.
The documents of the Special Command Force of Reichsleiter Alfred Rosenberg
were involved in a small number of cases, mainly by Western Allies and the Soviet
side’s allegations of cultural property losses were based first on aggregate data on
from the acts of the Extraordinary State Commission for Ascertaining and Investigating
Crimes Perpetrated by the German-Fascist Invaders and their Accomplices.
For example, the consequences of the operations of the Special Command Force of Reichsleiter
Alfred Rosenber were attributed to the loss of cultural property to which it
was not involved. It was found also that the role of other Nazi structures and organizations
involved in the looting of cultural property was presented slightly during the
process. The problems and prospects for further research on the issue of displaced and
lost cultural property and archival search were also highlighted, especially the search
for new documents in the archives of other Nazi organizations of the World War II.
Мета дослідження – проаналізувати роль і значення документів Оперативного штабу райхсляйтера А.Розенберґа як джерел щодо
його діяльності в окупованих країнах Європи, а саме на території передусім
Бельґії, Нідерландів, Північної Франції, частини СРСР, що були залучені
різними сторонами під час Нюрнберзького процесу як документальні докази при розгляді злочинів щодо конфіскації та переміщення культурних цінностей (предметів мистецтва, інших різних музейних зібрань, бібліотечних
та архівних колекцій). Методологічні засади дослідження ґрунтуються
на принципах історизму, науковості, усебічності, було використано як загальноісторичні (насамперед історико-порівняльний, ретроспективний, проблемний), так і джерелознавчі методи дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що охарактеризовано місце документів Оперативного штабу
у загальному комплексі документальних доказів, залучених до Нюрнберзького
процесу сторонами звинувачення як джерельної бази з висвітлення пограбування нацистами культурних цінностей на території країн, окупованих гітлерівською Німеччиною під час Другої світової війни. Висновки. У загальних
рисах окреслено суть Нюрнберзького процесу, категорії злочинів, за якими
відбувався судовий розгляд, а також побіжно охарактеризовано загальний
масив документів, створений унаслідок діяльності Міжнародного трибуналу в Нюрнберґу. Особливу увагу приділено документам, що були пов’язані зі
злочинами проти культури, під час підготовки до процесу їх було віднесено
до статті злочинів, пов’язаних із завданням матеріальних збитків. Але злочини проти культури означають знищення, пошкодження чи переміщення не лише об’єктів культурної спадщини, наприклад окремих предметів мистецтва, музейних, архівних, бібліотечних зібрань тощо, а й духовної спадщини окупованих народів та їхньої історичної пам’яті. Тому стисло висвітлено
загальний склад документів Оперативного штабу щодо втрат культурних
цінностей, залучених до Нюрнберзького процесу, передусім звітів, донесень,
листування, а також матеріали допитів свідків грабіжницької діяльності,
серед яких були як співробітники згаданої інституції, так і різні нацистські
державні, військові діячі. Встановлено, що документи Оперативного штабу
було залучено до процесу в незначній кількості, в основному з боку західних
союзників, і вони не відображали повністю грабіжницьку діяльність, а дані
радянської сторони звинувачення щодо втрат культурних цінностей базувалися передусім на зведеній інформації про втрати з актів Надзвичайної державної комісії зі встановлення й розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників, часто без указівки на конкретну
структуру та без ідентифікації заподіяних збитків. Так, наприклад, до наслідків діяльності Оперативного штабу приписувалися втрати культурних цінностей, до яких ця інституція не була причетна. Крім того, з’ясовано,
що роль інших нацистських структур та організацій, які займалися переміщенням, вивезенням, знищенням культурних цінностей, було представлено
під час процесу в невеликому обсязі. Також окреслено перспективи подальших
досліджень у сфері проблеми переміщених і втрачених культурних цінностей
та архівного пошуку, перш за все нових документів в архівах інших нацистських організацій періоду війни, що дозволять розширити наукові уявлення щодо процесів, пов’язаних із питанням культурних цінностей під час Другої
світової війни, та допомогти в пошуках втрачених предметів мистецтва, бібліотечних, архівних, музейних зібрань.
