Метою дослідження є аналіз інноваційних теоретико-методологічних підходів до вивчення феномену інтелектуального співтовариства. Зокрема даний зріз проведено на прикладі функціонування природничих наукових
товариств на теренах України ХІХ – початку ХХІ ст., які є однією з форм інтелектуальних співтовариств. Методологія дослідження. Автори, крім традиційного історичного (історико-тематичного та історико-хронологічного) бачення проблеми, пропонують вивчати її крізь призму соціокультурного підходу, мережевої моделі науки, методів синергетики, інституціональної методології,
концепту «емоційного співтовариства», методології ментальних (коґнітивних)
мап, а також міждисциплінарного та полідисциплінарного синтезу, принципів антропологізації й персоніфікації історико-наукового пізнання. Висновки. З’ясовано, що соціокультурний підхід дає можливість поєднати в одне ціле три
складових: особистість як суб’єкт взаємодії (учений, член наукового співтовариства); суспільство як сукупність взаємодіючих індивідів із його соціокультурними відносинами і процесами (трансформаційні зміни впродовж ХІХ – початку
ХХІ ст. у сфері політики, ідеології, економіки, світоглядних суспільних орієнтирів тощо); культура як сукупність цінностей та норм (корпоративна культура науковців-природознавців). Із допомогою методу моделювання інтелектуальних
мереж вдається відобразити вертикальні ланцюги інтелектуальних співтовариств або так звані «міжпоколінні мережі» на зразок учитель/учень; «горизонтальні альянси», тобто взаємопов’язані послідовні групи інтелектуалів; а
також структурне суперництво в межах професійних груп (інтелектуальне
партнерство/конкуренцію). У даному контексті видається доцільним використання методів синергетики – міждисциплінарної концепції самоорганізації складних систем у просторі їх еволюції, що є чергуванням двох взаємовиключних
процесів – ієрархізації та деієрархізації. Застосування інституціональної методології полягає у відображенні трансформації розвитку наукових товариств
у руслі неоінституціоналізму, який вивчає динамічні аспекти інституціоналізації. Доведено, що перспективи вивчення інтелектуального співтовариства
як соціального інституту полягають у дослідженні перебігу його первинної і
вторинної інституціоналізації, виокремлення індикаторів та джерел кожного
з інституціоналізаційних рівнів, з’ясування характерних ознак соціального інституту як продукту інституціоналізаційних процесів тощо. Не менш важливим видається розгляд проблеми наукової творчості з використанням
психологічних і соціально-психологічних методів (мотиваційна структура особи вченого, вікова динаміка індивідуальної й колективної наукової творчості,
розподіл ролей і лідерство в наукових колективах, система міжособових стосунків у процесі наукової діяльності, психологічний механізм наукового відкриття і його оцінка науковим середовищем тощо), що вдало реалізується саме через
використання інноваційного дослідницького концепту «емоційного співтовариства». Акцентовано увагу на доцільності використання ментальних мап особистості при конструюванні біографій учених.
The purpose of the work outlines innovative theoretical and methodological
approaches to the study of the phenomenon of the intellectual community.
In particular, this section is conducted on the example of the functioning of natural
scientific societies in the territory of Ukraine of the 19 and early 21 centuries, which
is one of the forms of intellectual communities. The methodology. The authors, beside
the traditional historical (historical-thematic and historical-chronological) vision
of the problem, offer to study it through the prism of the sociocultural approach,
the network model of science, the methods of synergetics, the institutional methodology,
the concept of "emotional community", the methodology of mental (cognitive)
maps, as well as interdisciplinary and multidisciplinary synthesis, principles of anthropologization
and personification of historical and scientific cognition. Conclusions.
It has been found out that the sociocultural approach makes possible to combine
into one whole three components: the person as a subject of interaction (scientist,
a member of the scientific community); society as a set of interacting individuals
with its socio-cultural relations and processes (transformational changes during the
19 – early 21 century in the field of politics, ideology, economics, ideological social
orientations, etc.); culture as a set of values and norms (corporate culture of natural
scientists). With the help of the intelligent network simulation method, it is possible
to display the vertical circuits of the intellectual communities or the so-called "Intergenerational
networks" like teacher/student; "Horizontal alliances", that is, interrelated
sequential groups of intellectuals; as well as structural competition within
professional groups (intellectual partnership/competition). In this context, it seems
advisable to use synergetic methods – an interdisciplinary concept of the self-organization
of complex systems in the space of their evolution, which is the alternation of
two mutually exclusive processes – hierarchy and dehierarchy. Due to the authors’
thoughts, the use of institutional methodology lies in reflecting of transformation of
the development of scientific societies in the context of neo-institutionalism, which
studies the dynamic aspects of institutionalization. It is proved that the prospects
of studying the intellectual community as a social institution consist in the study of
the course of its primary and secondary institutionalization, the identification
of indicators and sources of each of the institutional levels, the identification of the
characteristic features of the social institute as a product of institutionalization processes
and so on. Equally important is consideration of the problem of scientific creativity
using psychological and socio-psychological methods (motivational structure of
the person of the scientist, age dynamics of individual and collective scientific creativity,
distribution of roles and leadership in scientific collectives, system of interpersonal
relations in the process of scientific activity, psychological mechanism of scientific
discovery and his assessment of the scientific environment, etc.), which is successfully
realized through the use of the innovative research concept "emotional community".
The emphasis is made on the expediency of using mental maps of individual in constructing biographies of scientists.
