Статтю присвячено циклу «П’єси про великих» Валерія
Герасимчука, у якому майстерно змодельовано традиційні
біографічні образи. Зазначено, що в українській драматургії такі
образи мають певні сталі ознаки: загальновідомі біографічні факти
піддаються діалогізації; у п’єсі був один протагоніст – головний
біографічний герой; на рівні сюжетної матриці використовується
фінал чарівної казки – герой мав здолати антигероя; другорядні
персонажі ніколи не бувають яскравими; раціональне начало домінує
над художнім; практично авторська позиція не проглядається.
Зруйнування радянського біографічного канону активізувало
розвиток біографічної драми у двох ключових напрямках – створення
нового канону та перегляд естетичного потенціалу і оновлення
ресурсів канону класичною характерною ознакою циклу «П’єси про
великих» можна вважати сюжети-вставки, реалізовані за
принципом не лише подвійної сцени («театру в театрі») чи «тексту в
тексті», але й тиражування життєвих історій. Цікавий шлях «сюжету – вставки» як імплантування однієї художньої біографії в
іншу пропонує автор у трагедії «Андрей Шептицький». Зазвичай біографічні історії у В. Герасимчука мають різні фінали. Таким
чином, драматург суттєво розширює опрацювання біографічних образів за рахунок активізації паралельних біографій і тиражування
неантагоністичних протагоністів, вияскравлення другорядних персонажів, переміщення героїв у вигадані небіографічні ситуації,
подеколи нагнітання вставних конструкцій різної естетичної природи, особливі типи фіналів.
The article is devoted to Valerii Herasymchuk’s works «Plays about the Great»,
where traditional biographical images are perfectly depicted. It is defined that the
images have definite features in the Ukrainian dramaturgy:the well-known
biographical facts are given in the form of dialogues; there was one protagonist – the
main character of the biographical play;the ending of a fairy tale is used- the hero
must defeat the anti-hero at the level of the plot; minor characters have never
depicted bright; the author’s position is not viewed practically.
The destruction of the Soviet biographical canon has stepped up the
development of biographical drama in two key areas – creating a new canon and
aesthetic view of building and updating resources of the Canon of classical
characteristic feature of the cycle «Plays about the Great» can be considered subjectsinsert
implemented according to the principle of not only dual stage («theatre in the
theatre») or «text text», but the replication of life stories.An interesting way of «plotinsert
» as the implantation of the same artistic biographies into the other is offered
by the author of the tragedy «AndriiSheptytskyi». Usually
ValeriiHerasymchuk’sbiographical works have different ending.
Thus, the playwright significantly expands the study of biographical images
due to the activation of parallel biographies and replication of non-adversarial
protagonists, paying attention to minor characters, the movements of characters in
fictional non-biographical situation, sometimes forcing false of various aesthetic
nature structures of particular types of endings.
