Традиційний біографічний образ та його сучасне опрацювання у драматургії Валерія Герасимчука

Abstract

Статтю присвячено циклу «П’єси про великих» Валерія Герасимчука, у якому майстерно змодельовано традиційні біографічні образи. Зазначено, що в українській драматургії такі образи мають певні сталі ознаки: загальновідомі біографічні факти піддаються діалогізації; у п’єсі був один протагоніст – головний біографічний герой; на рівні сюжетної матриці використовується фінал чарівної казки – герой мав здолати антигероя; другорядні персонажі ніколи не бувають яскравими; раціональне начало домінує над художнім; практично авторська позиція не проглядається. Зруйнування радянського біографічного канону активізувало розвиток біографічної драми у двох ключових напрямках – створення нового канону та перегляд естетичного потенціалу і оновлення ресурсів канону класичною характерною ознакою циклу «П’єси про великих» можна вважати сюжети-вставки, реалізовані за принципом не лише подвійної сцени («театру в театрі») чи «тексту в тексті», але й тиражування життєвих історій. Цікавий шлях «сюжету – вставки» як імплантування однієї художньої біографії в іншу пропонує автор у трагедії «Андрей Шептицький». Зазвичай біографічні історії у В. Герасимчука мають різні фінали. Таким чином, драматург суттєво розширює опрацювання біографічних образів за рахунок активізації паралельних біографій і тиражування неантагоністичних протагоністів, вияскравлення другорядних персонажів, переміщення героїв у вигадані небіографічні ситуації, подеколи нагнітання вставних конструкцій різної естетичної природи, особливі типи фіналів.

The article is devoted to Valerii Herasymchuk’s works «Plays about the Great», where traditional biographical images are perfectly depicted. It is defined that the images have definite features in the Ukrainian dramaturgy:the well-known biographical facts are given in the form of dialogues; there was one protagonist – the main character of the biographical play;the ending of a fairy tale is used- the hero must defeat the anti-hero at the level of the plot; minor characters have never depicted bright; the author’s position is not viewed practically. The destruction of the Soviet biographical canon has stepped up the development of biographical drama in two key areas – creating a new canon and aesthetic view of building and updating resources of the Canon of classical characteristic feature of the cycle «Plays about the Great» can be considered subjectsinsert implemented according to the principle of not only dual stage («theatre in the theatre») or «text text», but the replication of life stories.An interesting way of «plotinsert » as the implantation of the same artistic biographies into the other is offered by the author of the tragedy «AndriiSheptytskyi». Usually ValeriiHerasymchuk’sbiographical works have different ending. Thus, the playwright significantly expands the study of biographical images due to the activation of parallel biographies and replication of non-adversarial protagonists, paying attention to minor characters, the movements of characters in fictional non-biographical situation, sometimes forcing false of various aesthetic nature structures of particular types of endings.