Мета. Дослідити вуглеводну специфічність нового лектину з плодових тіл гриба M. pura та можливість його використання у гістохімічних дослідженнях. Методи. Лектин одержували афінною хроатографією на сорбенті овомуцинi. Вуглеводну специфічність лектинів визначали за допомогою реакції пригнічення гемаглютинації гаптенами. Гістологічні матеріали фіксували у 4 %-му розчині нейтрального формаліну, а лужну фосфатазу виявляли в кріостатних нефіксованих зрізах. Результати. Вихід лектину із сировини становив 9 мг з 1 кг свіжих плодових тіл. Молекулярна маса лектину дорівнює 40 кДа. Лектин міцени слабко зв’язується з D-глюкозою та D-манозою на відміну від лектинів Pisum sativum та Leucojum vernum. Особливістю досліджуваного лектину є сильна взаємодія з лужною фосфатазою – вона виявилася найвищою серед 20 випробуваних лектинів. Але чутливість рецепторів для зв’язування лектину міцени у тканинах ссавців цим ферментом не обмежується, вона може поширюватися і на іншиі глікокон’югати складної будови, як це показано на прикладі тонкої кишки плода теляти і нирки щура. Висновки. У взаємодії лектину з глікопротеїнами, ймовірно, важлива роль належить дисахаридним ланкам GlcNAcβ(1-2)Manα(1-6) або GlcNAcβ(1- 2)Manα(1-2), які не обов’язково є термінальними.
Aim. The purpose of this investigation was to research carbohydrate specificity of a new lectin from fruiting body of Mycena pura and possibilities of its application in histochemical studies. Methods. The lectin has been purified by affinity chromatography on «ovomucine». The lectin carbohydrate specificity has been determined by a reaction of inhibiting haemagglutination by haptens. Histological materials were fixed in 4 % neutral formalin solution. Alkaline phosphatase was revealed in the cryostat unfixed microscopical sections. Results. The lectin yield from fresh fruit bodies of raw material was 9 mg/kg. Mol. mass of the lectin is 40 kDa. The lectin poorly interacted with D-glucose and D-mannose in contrast to lectins from Pisum sativum and Leucojum vernum. The peculiarity of this lectin is its strong interaction with alkaline phosphatase, the highest among twenty tested lectins. However, the receptors for Mycena lectin binding in mammalian tissues are not limited by this enzyme being presented also by glycoconjugates of another structure, as it was shown for fetus calf small intestine and kidney of rat. Conclusions. An important role in the lectin interaction with glycoproteins probably belongs to the disaccharide links of GlcNAcβ(1-2)Manα(1-6) or GlcNAcβ(1- 2)Manα(1-2), which not necessarily are terminal.
Цель. Исследование углеводной специфичности нового лектина из плодовых тел гриба M. pura и возможностей его использования в гистохимических исследованиях. Методы. Лектин получали аффинной хроматографией на сорбенте овомуцине. Углеводную специфичность лектинов определяли с помощью реакции угнетения гемагглютинации гаптенами. Гистологические материалы фиксировали в 4 %-м растворе нейтрального формалина, а щелочную фосфатазу выявляли в криостатных нефиксированных срезах. Результаты. Выход лектина из сырья составил 9 мг на 1 кг свежих плодовых тел. Молекулярная масса лектина равна 40 кДа. Лектин слабо взаимодействует с D-глюкозой и D-маннозой в отличие от лектинов Pisum sativum и Leucojum vernum. Особенностью исследуемого лектина является его сильное взаимодействие со щелочной фосфатазой – оно оказалось наивысшим среди 20 испытанных лектинoв. Но чувствительность рецепторов для связывания лектина мицены в тканях млекопитающих этим ферментом не ограничивается, она может распространяться и на другие гликоконъюгаты сложного строения, как это показано на примере тонкой кишки плода теленка и почки крысы. Выводы. Во взаимодействии лектина с гликопротеинами важная роль, вероятно, принадлежит дисахаридним звеньям GlcNAcβ(1- 2)Manα(1-6) или GlcNAcβ(1-2)Manα(1-2), которые не обязательно являются терминальными.
