Запропоновано нову версію визначення жанру “Слово о плъку Ігорєвѣ”, найбільш відомого твору
літератури Київської Русі, як світського музично-драматичного дійства. Такий підхід забезпечує цілісне
прочитання пам’ятки ХІІ століття, композиція якої була спланована і здійснена невідомим автором
“Слова” як драма-декламація, як твір, розрахований на показ зі “сцени” колективом виконавців –
акторів-читців, співців, музикантів. Талант невідомого автора “Слова” виявився у відчутті живого пульсу
майбутнього сценічного дійства, у вмінні спланувати ритм образно-смислових і музично-емоційних
переходів від одного фрагмента тексту/дії до іншого, збираючи часом ніби й відчужені картинки та
поетичні фрагменти на чітко спрямовану стрілу сюжету.
The author of this research work proposes to redefine the genre of “The Song of Igor’s Campaign”, probably
the most important text of the old Kievan literature, as a secular musical drama. Such an approach ensures the
complex reading of this literary monument written in the 12th century and conceived as a declamation drama, a
masterpiece which was to be staged by the whole group of performers including reciters, singers and musicians.
The talent of the unknown author of “The Song of Igor’s Campaign” shows itself in his feeling for the future
stage adaptation, in his skills in planning the rhythm of all the figurative, semantic, musical and emotional
transitions from one textual fragment (act) to another, in his ability to focus the separate pictures and poetical fragments, so estranged as they may seem, into a strict plot.
Предлагается новая версия определения жанра
“Слово о плъку Ігорєвѣ”, наиболее известного
произведения литературы Киевской Руси, как
светского музыкально-драматического действия.
Такой подход содействует целостному прочтению памятника ХІІ века, композиция которого была
спланирована и осуществлена неизвестным автором “Слова” как драма-декламация, как
произведение, рассчитанное на представление со
“сцены” коллективом исполнителей – актерамичтецами,
певцами, музыкантами. Талант неизвестного автора “Слова” проявился в ощущении живого пульса будущего сценического действия, в блестящем умении спланировать ритм образно-смысловых и музыкально-эмоциональных переходов от одного фрагмента текста/действия
к другому, собирая иногда отчужденные картинки и поэтические фрагменты на строго нацеленную стрелу сюжета.
