Unconventional superconductivity with spin-triplet Cooper pairing is reviewed
based on the quasi-phenomenological Ginzburg-Landau theory. The
superconductivity, in particular, the mixed phase of coexistence of ferromagnetizm
and unconventional superconductivity is triggered by the spontaneous
magnetization. The mixed phase is stable whereas the other superconducting
phases that usually exist in unconventional superconductors
are either unstable, or, for particular values of the parameters of the theory,
some of these phases are metastable at relatively low temperatures in a
quite narrow domain of the phase diagram. The phase transitions from the
normal phase to the phase of coexistence is of first order while the phase
transition from the ferromagnetic phase to the coexistence phase can be
either of first or second order depending on the concrete substance. The
Cooper pair and crystal anisotropy are relevant to a more precise outline
of the phase diagram shape and reduce the degeneration of the ground
states of the system but they do not drastically effect the phase stability
domains and the thermodynamic properties of the respective phases.
Оглянуто нетрадиційну надпровідність із спін-триплетним куперівським спарюванням, базуючись на квазі-феноменологічній теорії Гінзбурга-Ландау. Надпровідність, а зокрема змішана фаза співіснування феромагнетизму і незвичної надпровідності викликається спонтанною намагніченістю. Змішана фаза є стійкою, в той
час як інші надпровідні фази, що зазвичай існують у нетрадиційних надпровідниках, є або нестійкими, або, при певних значеннях параметрів теорії, метастабільними при відносно низьких
температурах у вкрай вузькій області фазової діаграми. Фазовий
перехід із нормальної фази у фазу співіснування є переходом першого роду, в той час як фазовий перехід із феромагнітної фази
у фазу співіснування може бути або першого або другого роду
залежно від типу речовини. Куперівське спарювання і анізотропія кристалу є суттєвими для більш точного опису форми фазової діаграми і знімають виродження основного стану системи, проте вони не чинять значного впливу на області фазової стійкості і термодинамічні властивості відповідних фаз.
