Longitudinal collective dynamics of an equimolar Lennard-Jones KrAr mixture
is studied in detail in a wide range of spatial and time scales. Combining
both the molecular dynamics simulations and analytical generalized collective
mode approach, we calculated the spectrum of generalized collective
excitations and analyzed the dominant dynamic processes that determine
the main contributions to time correlation functions in different regions
– starting from the hydrodynamic limit and up to the range of the so-called
molecular regime. The origin of collective propagating modes as well as the
specific features of their dispersion laws within and beyond the hydrodynamic
region are established. It is shown that the structural relaxation and
processes, connected with mutual diffusion of particles, determine mainly
the central peak of total dynamic structure factor beyond the hydrodynamic
region. The dispersion laws, obtained for the propagating modes in our analytical
approach, are compared with the dispersion curves, estimated from
the maxima positions of partial current spectral functions. The difference in
these two sets of numerical results is discussed.
Повздовжня колективна динаміка в еквімолярній ленард-джонсівській суміші KrAr детально досліджується в широкій області просторових та часових масштабів. Комбінуючи симуляції методом молекулярної динаміки та аналітичний підхід узагальнених колективних мод, ми обчислили спектр узагальнених колективних збуджень та проаналізували основні динамічні процеси, що визначають головні вклади в часові кореляційні функції у різних областях – починаючи від гідродинамічної границі та аж до області так званого молекулярного режиму. Встановлено походження колективних пропагаторних мод і особливості їх дисперсії в гідродинамічній області та поза нею. Показано, що структурна релаксація та процеси, пов’язані з взаємною дифузією частинок, в основному визначають центральний пік повного динамічного структурного фактора поза гідродинамічною областю. Закони дисперсії, отримані в аналітичному підході, порівнюються з дисперсійними кривими, визначеними з положень максимумів спектральних функцій для парціальних потоків. Обговорюється різниця між цими двома наборами чисельних результатів.
