В статье анализируются произведения С. Минаева “The Телки. Повесть о ненастоящей
любви”, О. Робски “Casual-2: Пляска головой и ногами”, “Эта Тета”, В. Пелевина “Зал поющих
кариатид”, “Пространство Фридмана” и Д. Липскерова “Демоны в раю”. Представленная в них в
качестве локуса московского текста Рублевка рассматривается как специфическое
сверхтекстовое единство, обладающее семантической связанностью всех компонентов и общим
кодом прочтения. Миф о ней одновременно выстраивается и разрушается тонкой иронией, что
характерно для массовой литературы эпохи постмодернизма.
Ключевые слова: массовая литература, городской текст, московский текст, Рублевка,
локус, топика, код прочтения.
У статті аналізуються твори С. Мінаєва “The Телиці. Повість про несправжнє кохання”,
О. Робскі “Casual-2: Танець головою й ногами”, “Ця Тета”, В. Пелевіна “Зал співаючих каріатид”,
“Простір Фрідмана” і Д. Ліпскерова “Демони в раю”. Представлена в них як локус московського
тексту Рубльовка розглядається як специфічна сверхтекстова єдність, яка має семантичну
зв’язаність усіх компонентів і загальний код прочитання. Міф про неї одночасно вибудовується та
руйнується тонкою іронією, що характерно для масової літератури епохи постмодернізму.
Ключові слова: масова література, міський текст, московський текст, Рубльовка, локус,
топіка, код прочитання.
The article analyzes the works of S. Minayev “The Chicks. A novel about fake love”, “Casual-2:
a dance with head and feet” and “This Teta” by O. Robsky, “The hall of singing caryatides” and
“Fridman’s Space” by V. Pelevin and “The demons in paradise” by D. Lipskerov. Rubliovka, which is presented in these works as a locus of the Moscow text is viewed as a specific supra-textual unity, that
possesses semantic coherence of all components and a common reading code. A myth about it is
simultaneously built and destroyed by subtle irony, which is inherent to the mass literature of the
postmodernism epoch.
Keywords: mass literature, urban text, Moscow text, Rubliovka, locus, topics, reading code.