Культурно-антропологічна ідентифікація циганів України

Abstract

В статті вказано, що етнодіалектний поділ циганства на групи є доказом перебування циганів (їхніх груп) на порубіжжі мов, національно-культурних традицій. Свідченням їхньої кочівлі в замкнених територіальних ареалах є поділ циганських діалектів на ряд піддіалектів, які виникли під впливом піддіалектів мови місцевого населення не лише на Україні, але і у всіх країнах Європи. Етногруповий поділ циган (у автора на “стани” і “касти”) впливає на їхню самоідентифікацію та проявляється у певних маркерах ідентичності культурно-побутових, антропологічних, мовних, соціально-культурних, рівні освіченості.

В статье указано, что этнодиалектное деление цыганства на групы свидетельствует об их пребывании на порубежье языков и этнокультурных традиций. Длительное кочевье в замкнутых территориальных ареалах обусловило деление цыганских диалектов на ряд поддиалектов, которые возникли под влиянием поддиалектов языка местного населения не только в Украине, но и по всей Европе. Этногрупповое деление цыган (у автора на “сословия” и “касты”) влияет на их самоидентификацию и проявляется в определенных маркерах идентичности – культурно-бытовых, антропологических, языковых, социально-культурных, уровне образованности.