Запропоновано огляд двох хронологічно
наступних груп найдавніших ікон зі спадщини українського Перемишля, які належать до
середини XIII – середини XIV ст. Найраніші з
них репрезентують “мініатюрний стиль”
середини – другої половини XIII ст. Від кінця
століття на зміну йому прийшов варіант
утвердженого з відновленням Візантійської
імперії стилю монументального ранньопалеологівського зразка, панівного в українському
мистецтві першої половини нового століття.
Обидва вони, як і їх зміна, вказують на якнайтіснішу залежність місцевого малярства від
візантійських зразків й дають підстави характеризувати Перемишль як унікальний осередок засвоєння взірцевої візантійської традиції
та її творчого розвитку на місцевому ґрунті.
The article analyses two successive styles
of icons from Ukrainian heritage in Peremyshl’
dating to the 13th – mid-14th century. The earlier
of them represents the so-called “miniature
style”, which was characteristic for the mid- to
late 13th century. Since the end of the 13th century
it was substituted by the monumental early
Paleological style that established itself with the
restoration of the Byzantine Empire. It became
the predominant style in Ukrainian art in the
early 14th century. Both styles as well as their
succession point to close dependence of the local
artists on the Byzantine samples. This permits
us to characterize Peremyshl’ as a unique centre
adopting exemplary Byzantine tradition and creatively
developing it further in the local context.
