Анотація:
Осягнення мистецького натуралізму заманіфестовані передусім творчою практикою й теоретичними працями Еміля Золя (1840 – 1902), котрий хоч і був перш за все прозаїком, крізь усе життя проніс особливу пристрасть до театру. В п’єсах, написаних у 70-і роки – «Тереза Ракен», «Спадкоємці Рабурдена» та “Бутон троянди”, письменник в полеміці з панівною в тодішній французькій драматургії практикою так званої добротно скроєної драми сміливо експериментує, утверджує принципи натуралістичного театру, обстоює ці принципи всупереч сценічним невдачам.