Наукова електронна бібліотека
періодичних видань НАН України

О расширении ареала белохвостой пигалицы (Vanellochettusia leucura) в Западной Палеарктике

Репозиторій DSpace/Manakin

Показати простий запис статті

dc.contributor.author Черничко, И.И.
dc.date.accessioned 2015-05-19T18:20:13Z
dc.date.available 2015-05-19T18:20:13Z
dc.date.issued 2003
dc.identifier.citation О расширении ареала белохвостой пигалицы (Vanellochettusia leucura) в Западной Палеарктике / И.И. Черничко // Бранта: Сборник научных трудов Азово-Черноморской орнитологической станции. — 2003. — Вип. 6. — С. 67-95. — Бібліогр.: 65 назв. — рос. uk_UA
dc.identifier.issn 1994-1722
dc.identifier.uri http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/81713
dc.description.abstract Несмотря на то, что вид впервые описан как Charadriusleucurus Lichtenstein, 1823, определенные морфологические отличия пигалицы как от кречетки (Chettusiagregaria), так и от чибиса (Vanellusvanellus) все же дают основания выделять белохвостую пигалицу в отдельный род Vanellochettusia Brandt, 1852, а не Vanellus Brisson, 1760 (Козлова, 1961, Степанян,1990). Однако, в европейской орнитологической литературе все чаще используется латинское название вида Vanellus leucurus. До 1960-х годов гнездовой ареал белохвостой пигалицы охватывал отдельные участки южного Казахстана, Узбекистана, Туркмении, Восточной Сирии, Иордании, Ирака, Ирана и Афганистана. Поселения в Казахстане были наиболее северными областями гнездования в ареале, достигающими 48º северной широты (Козлова, 1961; Гаврин и др., 1962; Hayman et al., 1986). После 1960-х гг. и особенно после 1975 года залеты пигалицы в Европу стали более частыми. Это позволило авторам многих публикаций говорить о проявлении тенденций к расширению ареала белохвостой пигалицы (Glutz v. Blotzheim et al., 1975; Dean et al., 1977: Cramp, Simmons, 1983; Белик, 1989; Tomkovich, 1992; Hagemeijer, Blair, 1997). В этой связи, изменения, происходящие внутри ареала белохвостой пигалицы представляют определенный интерес, тем более, что факты залетов других видов куликов (Charadrius leschenaultii, Ch. asiaticus, Vanellus indicus, Hoplopteivs spinosus), которых тоже стали чаще регистрировать в конце 20-го века, позволяют предполагать существование общих закономерностей, наблюдаемых в последние десятилетия и анализируемых в данной статье на примере белохвостой пигалицы. uk_UA
dc.description.abstract Незважаючи на той факт, що вид вперше описано як Charadriusleucurus Lichtenstein, 1823, певні його морфологічні відмінності як від чайки степової (Chettusiagregaria), так і від чайки (Vanellusvanellus) все ж дають підстави виділяти чайку білохвосту до окремого роду Vanellochettusia Brandt, 1852, а не Vanellus Brisson, 1760 (Козлова, 1961, Степанян,1990). Однак в європейській орнітологічній літературі все частіше використовується латинська назва виду Vanellusleucurus. До кінця 1960-х років гніздовий ареал чайки білохвостої охоплював окремі ділянки південного Казахстану, Узбекистану, Туркменії, Східного Сибіру, Йорданії, Іраку, Ірану та Афганістану. Поселення в Казахстані були найбільш північними областями гніздування в ареалі, що сягали 48º північної широти (Козлова, 1961; Гаврин и др., 1962; Hayman et al., 1986). Після 1960-х рр. та особливо після 1975 року зальоти білохвостої чайки в Європу почастішали. Це дозволило авторам багатьох публікацій говорити про тенденції до розширення ареалу виду (Glutz v. Blotzheim et al., 1975; Dean et al., 1977: Cramp, Simmons, 1983; Белик, 1989; Tomkovich, 1992; Hagemeijer, Blair, 1997). З огляду на це, зміни, що відбуваються всередині ареалу чайки білохвостої, викликають певну зацікавленість, тим паче, що факти зальотів інших видів куликів (Charadriusleschenaultii, Ch. asiaticus, Vanellusindicus, Hoplopteivsspinosus), яких також стали частіше фіксувати в кінці 20-го століття, дозволяють передбачати існування більш загальних закономірностей, що спостерігаються в останні десятиліття і проаналізованих у цій статті на прикладі чайки білохвостої. uk_UA
dc.description.abstract The species was firstly described as Charadrius leucurus Lichtenstein, 1823, but according to certain morphological differences of this Plover from both Sociable Plover (Chettusia gregaria) and Lapwing (Vanellus vanellus) this bird can considered to be a separate gender Vanellochettusia Brandt, 1852 instead of Vanellus Brisson, 1760 (Kozlova 1961, Stepanyan,1990). However in European ornithological literature Latin name Vanellus leucurus is more common. Before 1960s the breeding range of White-tailed Plover covered only solitary parts of South Kazakhstan, Uzbekistan, Turkmenistan, Eastern Siberia, Jordan Iraq, Iran and Afghanistan. Kazakhstan settlements were the extreme northern breeding sites in the range, which extended till latitude 48 North (Kozlova, 1961; Gavrin et al., 1962; Hayman et al., 1986). After 1960s and especially after 1975 the flights of White-tailed Plover into Europe became more frequent. Basing on that fact, many authors spoke about the developing range extension (Glutz v. Blotzheim et al., 1975; Dean et al., 1977: Cramp, Simmons, 1983; Belik 1989; Tomkovich, 1992; Hagemeijer, Blair, 1997). Changes, taking place inside the White-tailed Plover range are of comparative interest because there are other Wader species, flying into Europe (Charadrius leschenaultii, Ch. asiaticus, Vanellus indicus, Hoplopteivs spinosus) and a number of their records has also increased in the end of 20th century. These facts allow presuming the existence of some general trend, analyzed by the example of White-tailed Plover. uk_UA
dc.description.sponsorship Собрать за относительно короткий интервал времени, по возможности, полную информацию о встречах пигалиц в различных уголках Европы и Средиземноморья помогли мои коллеги, орнитологи из разных стран: Янош Б.Кши (Румыния), Ивайло Николов (Болгария), Никола Бачетти (Италия), Шарль Колсрно (Мальта). При их посредничестве в руки автора попали не только региональные публикации, по и многие персональные неопубликованные сообщения о встречах пигалиц в различных странах. На их основе сформированы таблицы 1, 2 и 4. Большую помощь оказали сотрудники Азово-Черноморской орнитологической станции, особенно С.В.Винокурова в поиске интернет-сообщений. Во время подготовки рукописи неоценимую помощь оказали ценные советы и существенные замечания П.С.Томковича, В.В.Морозова и В.П.Белика (Россия). Их помощь коснулась также и дополнений по встречам в пределах юга европейской части России. Всех перечисленных коллег автор искренне благодарит за бескорыстную помощь, терпение и внимание. Без их участия эта статья вряд ли бы увидела свет. uk_UA
dc.language.iso ru uk_UA
dc.publisher Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України uk_UA
dc.relation.ispartof Бранта: Cборник научных трудов Азово-Черноморской орнитологической станции
dc.subject Фаунистика uk_UA
dc.title О расширении ареала белохвостой пигалицы (Vanellochettusia leucura) в Западной Палеарктике uk_UA
dc.title.alternative Про розширення ареалу чайки білохвостої (Vanellochettusia leucura) у Західній Палеарктиці uk_UA
dc.title.alternative About expanding range of White-tailed Plover (Vanelfochettusia leucura) in Western Palearctic uk_UA
dc.type Article uk_UA
dc.status published earlier uk_UA
dc.identifier.udc 598.33: 591.9


Файли у цій статті

Ця стаття з'являється у наступних колекціях

Показати простий запис статті

Пошук


Розширений пошук

Перегляд

Мій обліковий запис