Замосковный край во второй половине XVI – XVII вв.: источники исследования локальной культуры исторического региона

Abstract

Замосковный край – устойчивое историко-географическое понятие, принятое в отечественной историографии для обозначения той части Русского государства XVI–XVII вв., которая в удельный период локализовалась как Владимиро–Суздальская Русь. Эта территория сохранила определенное культурное своеобразие и традиционные культурные связи, сложившиеся в прошлом. Проблема современной науки состоит в выявлении характерных черт этой локальной культуры в “общерусском” культурном массиве того времени. В статье рассматриваются источники, позволяющие осуществить такое исследование. Особое внимание уделено кругу источников, связанных со специфическими особенностями культа русских святых в Замосковье.

Замосковний край – усталене історико-географічне поняття, прийняте в російській історіографії для позначення тієї частини Руської держави XVI–XVII ст., яка в удільний період локалізувалась як Володимиро-Суздальска Русь. Ця територія зберегла певну культурну своєрідність та традиційні культурні зв’язки, які сформувались в минулому. В статті розглядаються джерела, які дозволяють здійснити виявлення характерних рис цієї локальної культури в «загальноруському» культурному масиві того часу. Особливу увагу приділено колу джерел, пов’язаних зі специфічними особливостями культу руських святих в Замосков’ї.

“Zamoskovie” is a historical-geographical term of Russian historiography. It is a part of the Russian State of the 16th – 17th centuries with Sities of Vladimir, Yaroslavl, Kostroma, Rostov, Pereslavl-Zalessky and Tver. In the Article the sources and methods of research of peculiarities of regional culture are under consideration. The author gives a particular attention to tradition of reverence of local Saints.