Замосковный край – устойчивое историко-географическое понятие,
принятое в отечественной историографии для обозначения той части Русского государства XVI–XVII вв., которая в удельный период локализовалась
как Владимиро–Суздальская Русь. Эта территория сохранила определенное
культурное своеобразие и традиционные культурные связи, сложившиеся в
прошлом. Проблема современной науки состоит в выявлении характерных
черт этой локальной культуры в “общерусском” культурном массиве того
времени. В статье рассматриваются источники, позволяющие осуществить
такое исследование. Особое внимание уделено кругу источников, связанных
со специфическими особенностями культа русских святых в Замосковье.
Замосковний край – усталене історико-географічне поняття, прийняте
в російській історіографії для позначення тієї частини Руської держави
XVI–XVII ст., яка в удільний період локалізувалась як Володимиро-Суздальска Русь. Ця територія зберегла певну культурну своєрідність
та традиційні культурні зв’язки, які сформувались в минулому. В статті
розглядаються джерела, які дозволяють здійснити виявлення характерних
рис цієї локальної культури в «загальноруському» культурному масиві того
часу. Особливу увагу приділено колу джерел, пов’язаних зі специфічними
особливостями культу руських святих в Замосков’ї.
“Zamoskovie” is a historical-geographical term of Russian historiography.
It is a part of the Russian State of the 16th – 17th centuries with Sities of Vladimir,
Yaroslavl, Kostroma, Rostov, Pereslavl-Zalessky and Tver. In the Article the
sources and methods of research of peculiarities of regional culture are under
consideration. The author gives a particular attention to tradition of reverence
of local Saints.