У статті проаналізовано основні теоретико-концептуальні підходи
до дослідження міжнародного порядку як динамічного стану міжнародної системи, що проявляється в підпорядкуванні її структурних елементів певним принципам, нормам і правилам. Методологія дослідження
міжнародного порядку ґрунтується на синтезі системного, структурно-функціонального, інституційно-нормативного та синергетичного підходів. У концептуальному ключі найвпливовішими парадигмами є неореалізм і неолібералізм. У центрі дискусії обох парадигм є держава, але акцент зміщується щодо її ролі, можливостей та методів впливу на
міжнародну політику. Неолібералізм ратує за демократизацію міжнародних відносин, натомість неореалізм відстоює думку, що в міжнародній системі домінує ієрархічний тип управління, що маскується під
демократичне, яке передбачає складні механізми узгодження інтересів.
Події останніх років, включаючи й кризу у відносинах Україна–Росія, яка
має глобальний вимір і є предметом міждержавних взаємин не лише двох
держав, показують трансформацію зовнішньополітичних стратегій
наймогутніших держав світу і їхню зростаючу роль у конструюванні сучасного міжнародного порядку.
The article analyzes the main theoretical and conceptual approaches to the
study of international order as a dynamic state of the international system,
reflected in its structural elements’ submission to certain principles, rules and
regulations. The methodology for international order study is based on a
synthesis of systematic, structural and functional, institutional, regulatory and
synergistic approaches. In a conceptual sense neorealism and neoliberalism
are the most influential paradigms. At the center of discussion, related to both
paradigms, is the State, but the emphasis is shifting regarding its role,
opportunities and methods of influence on international politics. Neoliberalism
stunds for the democratization of international relations, while neorealism
defends the view that the international system is dominated by hierarchical
type of management that disguises as a democratic and involves complex
mechanisms of interests coordination. The events of recent years, including the
crisis in the Ukraine–Russia relations, which has a global dimension and is the
subject of interstate relations of not only two States, show the transformation of
foreign policy strategies of the most powerful world’s States and their
increasing role in the construction of modern international order.
