Розглядається історія становлення та функціонування унікального надподатку, яким виявилося так зване “самообкладання” українських селян. На основі архівних матеріалів виявлені статистичні дані оподаткування єдиним
сільськогосподарським податком та його однотипним клоном — самооподаткуванням. Зазначається, що технічно складна процедура нарахування, організаційного оформлення та адміністративно-примусового стягнення самообкладання переслідувала виразну фіскальну мету і регулятивне політично-економічне завдання. Проголошений класовий принцип виконував функцію ідеологічного прикриття відвертого пограбування заможних селян. Відтворюється
динаміка самооподаткування, названі прізвища ініціаторів та ідеологів
впровадження нової системи оподаткування. Досліджені нормативно-правові
акти впровадження в Україні та ідеологічне обґрунтування нового додаткового
надподатку, як частини радянської тоталітарно-репресивної політики і,
водночас, легкого способу наповнення державного бюджету, збирання коштів
на індустріалізацію та реорганізацію виробничих і соціально-економічних відносин в сільському господарстві. Встановлено спільні та відмінні риси двох типів оподаткування. Також приділено увагу висвітленню особливостей процесу впровадження “самообкладання” у тогочасних періодичних виданнях.
The article covers the history of the formation and functioning of the unique overtax,
which appeared to be the so-called “self-taxation” of Ukrainian peasants. Based
on the archival materials, the statistics of taxation of the single agricultural tax and its
self-taxing clone were discovered. It is noted that technically complicated procedure
of accrual, organizational registration and administrative and compulsory collection
of self-taxation pursued a clear fiscal purpose and a regulatory political and
economic task. The proclaimed class-based principle served as an ideological coverup
for the outright robbery of wealthy peasants. The dynamics of self-taxation,
initiators and ideologues of the introduction of the new tax system, are discussed. The
legal acts around implementation in Ukraine and the ideological justification of a new
additional tax, as part of the Soviet totalitarian-repressive policy and, at the same
time, an easy way of filling the state budget, raising funds for industrialization and
reorganization of industrial and socio-economic relations, are investigated. Common
and distinctive features of the two types of taxation are established. Attention is also
given to the features of the process “self-taxation” introduction in periodical press of
that time.
