Читач-дослідник як герменевтичний суб'єкт

Abstract

У статті розглянуто одне з базових понять філологічної герменевтики, яким є герменевтичний суб’єкт. Діалогічна природа герменевтики актуалізує необхідність теоретичного обґрунтування специфіки герменевтичного суб’єкта, що покликане «відновити» порушену в процесі метаморфоз європейської гуманітарної думки тріаду «автор – текст – читач». Схарактеризовано відмінні риси герменевтичного суб’єкта, акцентовано його буттєво-пізнавальну цілісність, що є неодмінною умовою художньої комунікації через здійснення синкретичного пізнання художнього тексту, висвітлено особливості репрезентації модусу існування мови в структурі лінгвокультурної свідомості герменевтичного суб’єкта.

The article considers one of the basic concepts of philological hermeneutics, which is a hermeneutic subject. The dialogical nature of hermeneutics actualizes the need for a theoretical substantiation of the specifics of the hermeneutic subject, which is designed to «restore» the triad «author - text - reader» disturbed in the process of metamorphosis of European humanitarian thought. The distinctive features of the hermeneutic subject are characterized, its existential-cognitive integrity is emphasized, which is an indispensable condition of artistic communication through the realization of syncretic cognition of the artistic text.