У статті розглянуто одне з базових понять філологічної
герменевтики, яким є герменевтичний суб’єкт. Діалогічна природа
герменевтики актуалізує необхідність теоретичного обґрунтування
специфіки герменевтичного суб’єкта, що покликане «відновити»
порушену в процесі метаморфоз європейської гуманітарної думки
тріаду «автор – текст – читач». Схарактеризовано відмінні риси
герменевтичного суб’єкта, акцентовано його буттєво-пізнавальну
цілісність, що є неодмінною умовою художньої комунікації через
здійснення синкретичного пізнання художнього тексту, висвітлено
особливості репрезентації модусу існування мови в структурі
лінгвокультурної свідомості герменевтичного суб’єкта.
The article considers one of the basic concepts of philological
hermeneutics, which is a hermeneutic subject. The dialogical nature of
hermeneutics actualizes the need for a theoretical substantiation of the
specifics of the hermeneutic subject, which is designed to «restore» the
triad «author - text - reader» disturbed in the process of metamorphosis of
European humanitarian thought. The distinctive features of the hermeneutic
subject are characterized, its existential-cognitive integrity is emphasized,
which is an indispensable condition of artistic communication through the
realization of syncretic cognition of the artistic text.