Від одновимірних до нескінченновимірних динамічних систем: ідеальна турбулентність

Abstract

Існує дуже короткий ланцюжок, що з'єднує динамічні системи з найпростішим фазовим простором — дійсною прямою та динамічні системи з „найскладнішим" фазовим простором, який містить і випадкові функції. Саме про це й іде мова у даній статті. На простих прикладах — одно- та двовимірних граничних задачах — розглядаються поняття, які звичайно характеризують явище турбулентності як таке, насамперед: утворення структур (в і ому числі каскадний процес народження когерентних структур-спадаючих масштабів) та автостохастичність.

There is a very short chain that joins dynamical systems with the simplest phase space (real line) and dynamical systems with the “most complicated” phase space containing random functions, as well. This statement is justified in this paper. By using “simple” examples of dynamical systems (one-dimensional and two-dimensional boundary-value problems), we consider notions that generally characterize the phenomenon of turbulence—first of all, the emergence of structures (including the cascade process of emergence of coherent structures of decreasing scales) and self-stochasticity.