Обговорено проблему зменшення сейсмічної небезпеки. Виділено і проаналізовано три аспекти розв’язання цієї проблеми: сейсмостійке будівництво, короткотерміновий прогноз катастрофічних землетрусів та ініціація слабкої сейсмічності штучними джерелами з метою розвантаження тектонічного напруження. Зроблено спробу усвідомити причини неоднозначної геофізичної інтерпретації і пов’язані з ними хронічні невдачі у вирішенні питання короткотермінового прогнозу. З критичних позицій викладено фундаментальний методологічний підхід, який ґрунтується на уявленнях класичної фізики, а також нові концепції, що отримали розвиток у межах нерівноважної фізики, такі як режими із загостренням (blow up) і модель самоорганізованої критичності. Підкреслено значущість побудови загальної наукової методології короткотермінового прогнозу катастрофічних землетрусів і необхідність розробки технологій зменшення сейсмічної небезпеки за активної дії на тектонічні процеси.
The article dwells upon seismic hazard reduction. The authors point out and analyze three aspects of solution to the above-mentioned problem: earthquake engineering, short-time prediction of disastrous earthquakes and minor seismicity activation via artificial sources with the view of relieving tectonic stresses. The article attempts to discern the causes of ambiguous geophysical interpretation and associated permanent failures in short-time prediction issue solution. A critical stance is taken towards fundamental methodological approach based on the ideas of classical physics and new concepts studied within the framework of non-equilibrium physics, such as blow-up regime and the model of self-organized criticality (SOC). The authors emphasize the importance of common scientific methodology construction aiming at short-time prediction of disastrous earthquakes and stress the need for the development of seismic hazard reduction technologies via active influence on tectonic processes.
