Особистість ватажка визвольної війни 1648–1657 рр. – українського гетьмана Богдана Хмельницького – завжди викликала жваві коментарі та оцінки польських істориків. У значній мірі ці судження залежали від методологічних підходів та політичних уподобань їхніх авторів. Отримавши в 1918 р. шанс на відродження державності, поляки активно долучилися до розбудови Другої Речі Посполитої. Одним зі складних питань владної еліти стало українське, адже в багатонаціональній Польщі українці становили найбільш численну національну меншину. Відсутність єдності в поглядах на розв’язання цього питання серед політичної еліти держави – пілсудчиків та ендеків – змушувало їх спертися у своїх судженнях на аргументацію, почерпнуту з історичного минулого двох народів. У контексті цих дискусій і навіть відкритої ворожнечі два політичні табори достатньо часто зверталися до подій визвольної війни 1648–1657 рр. та постаті її ватажка – Богдана Хмельницького. Полеміка, яка розгорілася серед політиків, не могла не вплинути й на підходити та оцінки тогочасної польської історіографії. Найбільш контроверсійно це проявилося в дискусії навколо суджень, висловлених Ольгердом Гуркою, який піддав сумніву ключові засади трилогії Генрика Сенкевича.
Личность лидера освободительной войны 1648–1657 гг. – украинского гетмана Богдана Хмельницкого – всегда вызывала многочисленные комментарии и оценки польских историков. В значительной степени эти суждения зависели от методологических походов и политической ориентации их авторов. Получив в 1918 г. шанс на возрождение государственности, поляки активно включились в построение Второй Речи Посполитой. Одним из сложных вопросов для правящего класса стал украинский, ведь в многонациональной Польше украинцы были наиболее многочисленным национальным меньшинством. Отсутствие единства во взглядах на решение этого вопроса среди политической элиты государства – пилсудчиков и эндеков – заставляло их опереться в своих суждениях на аргументацию, полученную с исторического прошлого двух народов. В контексте этих дискуссий и даже открытого противостояния два политические лагеря достаточно часто обращались к событиям освободительной войны 1648–1657 гг., в том числе и личности Богдана Хмельницкого. Полемика, которая вспыхнула среди политиков, не могла не повлиять и на оценки событий прошлого польскими историками. Наиболее контроверсионно это проявилось в дискуссии вокруг суждений Ольгерда Гурки, который подверг сомнению ключевые подходы трилогии Генрика Сенкевича.
Identity of the leader of libarating war of 1648–1657 of the hetman Bogdan Khmelnytsky always caused courageous comments and estimates of the Polish historians. Substantially these judgments depended upon the methodologycal attitude and political views of their authors. Having got a chances of revival of statehood in 1918 the poles activly turned in creation of the second Polish-Lithuanian Commonwealth. The Ukrainian question became one of difficult questions of the state elite though in multinational Poland Ukrainians made the most numerous social minority. Absence of unity in views of the solution of this problem among political elit of the country forced them apeal in their judgments to the arguments tahen from the historical past of the two Nations. In the context of these discussions and even open hostility two political camps rather often addressed to events of liberating war 1648-1657 and the identity of the leader – Bogdan Khmelnytsky. Pollemic which inflamed among politicians could not affect views and astimates of the Polish historiography of that time. Most brightly it was shown in discussions concerning judgments stated by Olgerd Gurka who called in question positions of key principles of Henryk Sienkiewic’s trilogy.
