Вшановуючи 80-ліття з дня смерті Михайла Грушевського, величної постаті української культури, усвідомлюємо,
що універсалізм його особистості, продуктивність його наукових досліджень, діяльність на ниві державотворення
вражає: історик, культуролог, літературознавець, мистецтвознавець, етнолог, белетрист, критик, організатор науки,
державний діяч. Воістину, людина ренесансного типу. Поставивши національну ідею домінантою своєї творчості, він
переконливо довів, що українство має давні витоки своєї історії, мови, традицій, тисячолітню тяглість безперервності
свого буття. Був упевненим у тому, що історія народу і його
культура — нерозривні: історія — це і є процес культурної
самореалізації народу з його неповторними психо-фізичними
та духовними особливостями. Наголошував, що світова
культура реалізується лише в національних культурах, позаяк загальнолюдське виражається через національне.
Концентрований вираз такої єдності національного та загальнолюдського вбачав у творчості Лесі Українки, Олександра Олеся. Тенденція національного культурного розвитку визначалася ним як природне інтегрування в неї досягнень загальнолюдської культурної еволюції. В реалізації
цих ідей велика роль належить освіті рідною мовою. Такий
підхід приведе не тільки до «культури краси», а й до «культури життя».
In 80th anniversary of Mykhailo Hrushevsky’s death
Mykhailo Hrushevsky had obviously been great figure of
Ukrainian culture. Universality of his personality, productivity
of his research-works, activity in the state matters have proven
Hrushevsky’s efforts as historian, culturologist, literature expert,
art scholar, ethnologist, fictionist, critic, organizer of science
and statesman. Truly, he had belonged to a type of Renaissance
persons. Forwarding national idea as a dominant one
in his work, Hrushevsky had convincingly claimed that proUkrainian
attitudes still contained ancient sources of people’s
history, language, traditions, millennia of unbroken existence.
He had trusted in the fact, that history of the people and folk
culture belonged to inseparable entities. History – in Hrushevsky’s
view – is the process of people’s self-realization with
unique psycho-physical and spiritual characteristics. He had
emphasized that world culture realized itself only through national
cultures, as in the case of universal values expressed by
means of national ones. Concentrated expression for this unity
of national and universal matters he had seen in L. Ukrainka’s
and O. Oles’ creations. National cultural development had
been determined by him as a natural integration of artistic and
human values into universal cultural evolution. Mastering of the
native language has played quite important role in the implementation
of those ideas. This approach might lead not to the
«culture of beauty» only but also to a «culture of life».
К 80-летию со дня смерти Михаила Грушевского
В 80-ю годовщину со дня смерти Михаила Грушевского,
величественного светоча украинской культуры, мы особенно отчетливо осознаем универсализм его личности, разнообразие его научных изысканий, деятельность на ниве государственного строительства, а также впечатляющие результаты его трудов как историка, культоролога, литературоведа, искусствоведа, этнолога, беллетриста, критика,
организатора науки, мирового политика. Воистину, М. Грушевский был человеком ренессансного типа. Избрав национальную идею доминантой своего творчества, он убедительно доказал, что в украинстве сохранены самые отдаленные истоки истории народа, его языка, традиций и тысячелетняя протяжённость его непрерывного бытия.
Ученый был убежден, что история народа и его культура
неразрывны: история в сути своей является процессом
культурной самореализации народа с его неповторимыми
психофизическими и духовными особенностями. Он подчеркивал, что мировая культура реализуется в культурах
национальных, подобно тому, как общечеловеческое выражается через национальное. Концентрированное выражение такого единства национального и общечеловеческого
М. Грушевский усматривал в творчестве Леси Украинки и
Олександра Олеся. Механизм национально-культурного
развития определялся им как естественное пополнения
процесса культурного развития достижениями общечеловеческой культурной эволюции. В реализации этих идей
особая роль принадлежит образованию на родном языке.
Такой подход иведёт не только к «культуре красоты», но и
к «культуре жизни».
