Астрономическая идея, сыгравшие важнейшую роль в истории античной философии –
планеты как «божественные светила», т. е. боги, находящиеся в надлунном мире, где не действуют
обычные законы природы. Другая идея – идея «Великого Года», вечно повторяющегося цикла, в течение
которого все планеты возвращаются на свои места и все события на земле снова повторяются. Эти
идеи вместе с другими астрономическими знаниями были непосредственно позаимствованы греками и
индийцами у финикийцев, а не у вавилонян. Причем в Финикии эти идеи возникли на фоне развития
астрономических знаний для нужд навигации.
Астрономічна ідея, що відіграла важливу роль в історії античної філософії - планети як
«божественні світила», тобто боги, що знаходяться в надмісячному світі, де не діють звичайні закони
природи. Інша ідея - ідея «Великого Року», вічно повторюваного циклу, протягом якого всі планети
повертаються на свої місця і всі події на землі знову повторюються. Ці ідеї разом з іншими
астрономічними знаннями були безпосередньо запозичені греками і індійцями у фінікійців, а не у
вавилонян. Причому в Фінікії ці ідеї виникли на тлі розвитку астрономічних знань для потреб навігації.
Astronomical idea that played a major role in the history of ancient philosophy - the planets as "the
divine luminaries", ie, the gods are in superlunary world where are not exist the usual laws of nature. Another
idea - the idea of the "Great Year", the ever recurring cycle in which all the planets return to their seats and all
the events on the ground again repeated. These ideas, along with other astronomical knowledge was directly
borrowed by the Greeks and Indians from the Phoenicians, not the Babylonians. Moreover, in Phoenicia, these
ideas emerged against the background of the development of astronomical knowledge to the needs of navigation.