Статья посвящена Давиду Бурлюку, одному из виднейших украинских художников-
авангардистов начала ХХ ст., теоретику искусства и критику, анализирующему художественное
своеобразие своих произведений, созданных в течение сорока лет (1890–1930).
Стаття присвячена Давиду Бурлюку, одному з найвизначніших українських художників-
авангардистів початку ХХ ст., теоретику мистецтва і критику, що аналізує художню своєрідність
своїх творів, створених протягом сорока років (1890–1930).
The author refers to the work of D. Burliuk not only as to one of the most prominent artists of
Ukrainian avant-garde, but also as to a theorist of art and criticism of his own works, created during forty years
(1890-1930). Burliuk commented on the steps of the evolution of his painting techniques from the use of classical
methods and the influence of Impressionism to the principles of the avant-garde.
Burliuk in practical and theoretical perspectives worried about the problem of transmitting motion, rhythm, and
other means of artistic representation. We present Burliuk’s arguments about the role of art form as the
organizing principle of painting, its synthetic connection with the content.