В статье освещается жизнь и деятельность крымскотатарского поэта и писателя
современности Сеитумера Эмина. Расцвет поэтического творчества С. Эмина пришелся на 60-70 годы
ХХ столетия. Будучи, как и все его соотечественники, в вынужденной ссылке и находясь в разных
местах депортации (Узбекистан, Кавказ, Россия) поэт живет как изгнанник, потерявший семью,
родных и Родину.
Однако стихи его пронизаны не только горечью лишений. Он твердо уверен в том, что вернется в дом
родной и снова задышит надеждой и верой в справедливость.
Патриотическая поэзия у С. Эмина это сплошь «ода отчизне», так сказать, воспевание родного края.
Язык поэта насыщен красками народного стиха, самобытных изречений и крымскотатарской
колоритностью.
У статті висвітлюється життя та діяльність кримськотатарського поета і письменника
сучасності Сеітумера Еміна. Розквіт поетичної творчості С. Еміна припав на 60-70 роки ХХ століття.
Будучи, як і всі його співвітчизники, у вимушеній посиланням і перебуваючи в різних місцях депортації
(Узбекистан, Кавказ, Росія) поет живе як вигнанець, що втратив сім'ю, рідних і Батьківщину.
Проте вірші його пронизані не тільки гіркотою поневірянь. Він твердо впевнений у тому, що
повернеться в рідний дім і знову задишіт надією і вірою у справедливість.
Патріотична поезія у С. Еміна це суцільно «ода вітчизні», так би мовити, оспівування рідного краю.
Мова поета насичений фарбами народного вірша, самобутніх висловів та кримськотатарської
колоритністю.
The article deals with the life and work of Seitumer Emin – the Crimean Tatar poet and writer. S.
Emin’s poetry became well known in the 60-70 years of the XXth century. Being, like all his compatriots, in
forced exile in different places of deportation (Uzbekistan, Caucasus, Russia), the poet lived as an exile who has
lost family, friends and home.
However, his poems are permeated not only the bitterness of deprivation. He firmly believes that he will return
to his native home, and again, will smell the hope and faith in justice.
Patriotic poetry of S. Emin is entirely "an ode to the Motherland" or the chanting of native land. The poet’s
language is saturated with the colors of folk verse, original sayings and Crimean Tatar mental vocabulary.
