в статье утверждается, что категория «признание» является базовой потребностью
человека, и что в процессе формирования демократических ценностей категория «признание»
становится основополагающим принципом. В тоталитарных политических системах, как правого, так
и левого толка, личность всегда подчинена идеалам той или иной государственной идеологии и
вынуждена отказываться от «признания» быть самим собой. На примере одесского региона в статье
показано, что всегда находились люди, для которых потребность в «признании» проявилась как
«борьба за признание». И в жестких условиях советского тоталитаризма многие представители,
прежде всего, интеллигенции, становились образцами морального подвига. Их деятельность, в конечном
итоге, изменила общественное сознание и во многом способствовала краху тоталитарных режимов;
у статті стверджується, що категорія «визнання» є базовою потребою людини, а також в
процесі формування демократичних цінностей категорія «визнання» стає основоположним принципом.
У тоталітарних політичних системах, як правого, так і лівого спрямування, особистість завжди
підпорядкована ідеалам тієї чи іншої державної ідеології і змушена відмовлятися від «визнання» бути
самим собою. На прикладі одеського регіону у статті показано, що завжди знаходилися люди, для яких
потреба у «визнанні» проявилася як «боротьба за визнання». І в жорстких умовах радянського
тоталітаризму багато представників, насамперед, інтелігенції, ставали зразками моральної подвигу. Їх
діяльність, у кінцевому підсумку, змінила суспільну свідомість і багато в чому сприяла краху
тоталітарних режимів;
this article argues that the category of «recognition» is a basic human need, and that in the process
of democratic values category of «recognition» is a fundamental principle. In totalitarian political systems, both
right and left-wing personality is always subordinate to the ideals of a state ideology and forced to give up the
«recognition» be yourself. On the example of the Odessa region in the article shows that there were always
people for whom the need for «recognition» manifested itself as a «struggle for recognition». And in the harsh
conditions of Soviet totalitarianism many members, especially the intelligentsia, becomes a model of moral
heroism. Their work, in the end, changed the public consciousness and has greatly contributed to the collapse of
totalitarian regimes;
