Величина снижения прочности гидрофильных материалов (щелочногалоидных кристаллов и полимеров) под влиянием растворов разного
электролитического состава сопоставлялась со структурными и термодинамическими характеристиками водно-солевых систем, отражающими величину энергии взаимодействия этих солей с водой. Установлено,
что, чем слабее ионы электролита связывают воду (чем больше коэффициент активности воды), тем сильнее проявляется эффект адсорбционного понижения прочности. Определяющим в реализации эффекта
разупрочнения материала является подвижность молекул воды или интенсивность их трансляционного движения в непосредственной близости от гидратированных ионов.
Величина зниження міцности гідрофільних матеріялів (лужно-галоїдних
кристалів і полімерів) під впливом розчинів ріжного електролітичного
складу порівнювалася зі структурними та термодинамічними характериcтиками водноольових систем, які відображали величину енергії взаємодії цих солей з водою. Встановлено, що, чим слабше йони електроліту
зв’язують воду (чим більше коефіцієнт активности води), тим сильніше
проявляється ефект адсорбційного зниження міцности. Визначаючим у
реалізації ефекту зменшення міцности матеріялу є рухомість молекуль
води або інтенсивність їх трансляційного руху в безпосередній близькости
від гідратованих йонів.
The value of decrease in the strength of hydrophilic materials (alkalinehalide
crystals and polymers) under the influence of solutions of different
electrolytic composition is compared with the structural and thermodynamical
characteristics of water–salt systems reflecting the energy of interaction
between these salts and water. As revealed, the weaker ions of
electrolyte bond water (the greater coefficient of water activity) the
stronger effect of the adsorption decrease of the strength manifests itself.
The mobility of water molecules or the intensity of their translational
movement in the immediate vicinity of hydrated ions is determining factor
in the realization of the effect of material softening.
