Принцип об’єктивності у соціально-гуманітарному пізнанні: фокус на релігієзнавстві

Abstract

Принцип об’єктивності у релігієзнавстві трактується як ідеал-орієнтир у конвенційно встановленій пізнавальній системі координат; як повага до істини на фоні плюралізму рівноправних релігійних систем та дослідницьких парадигм. Об’єктивне знання розуміється як гіпотетичний та відкритий для фальсифікації когнітивний ресурс, у якому екстерналістська складова знання домінує над інтерналістською.

Принцип объективности в религиоведении трактуется как идеал-ориентир в конвенционально установленной познавательной системе координат, как уважение к истине на фоне плюрализма равноправных религиозных систем и исследовательских парадигм. Объективное знание понимается как гипотетический и открытый для фальсификации когнитивный ресурс, в котором экстерналистская составляющая знания доминирует над интерналистской.

The principle of objectivity in religious studies is treated as a guideline and ideal within a conventionally established cognitive coordinate system, thus the principle serves as an expression of respect towards truth against the background of pluralism of religious systems and exploratory paradigms which enjoy equal rights. Objective knowledge is understood as a hypothetical cognitive resource open to falsification, in which the externalistic component of knowledge predominates over the internalistic one.