Основное внимание в работе акцентируется на раскрытии рационалистических тенденций в русской софиологии XIX в. Автор приходит к выводу, что, несмотря на наличие в ней мифологических и поэтических интенций, фундаментальным всё-таки остаётся рационалистический вектор. В статье детально прослеживаются истоки и направление этого вектора. На основании анализа софиологической проблематики в философии В.С. Соловьёва, а также привлечения рационалистических тенденций, присущих немецкой классической философии, делается вывод, что смыслообраз Софии отождествляется с концептом Логоса и тем самым трансформируется в современный философский дискурс.
Основна увага акцентується на розкритті раціоналістичних тенденцій у російській софіології XIX століття. Автор приходить до висновку, що не дивлячись на присутність у ній міфологічних і поетичних інтенцій фундаментальним усе ж таки залишається раціоналістичний вектор. У статті детально досліджуються витоки і напрям цього вектора. На підставі аналізу софіологічної проблематики у філософії В.С. Соловйова, а також залучення раціоналістичних тенденцій, притаманних німецькій класичній філософії, робиться висновок, що смислообраз Софії ототожнюється з концептом Логосу і тим самим трансформується у сучасний філософський дискурс.