В данной статье рассматриваются две противоположные по своему смыслу и цели политические концепции, которые были сформулированы в первой трети ХІІ века известным парижским ученым Гуго Сен-Викторским и анонимным автором нормандского происхождения. Продолжающиеся в это время борьба духовного сословия за право инвеституры и свободы церкви, с одной стороны, и процесс укрепления династии Капетингов, с другой, привели к тому, что в среде французских интеллектуалов образовались «партии», готовые стать на защиту как властных полномочий римских пап, так и королей. Главным оружием в этом противостоянии идей выступила сила их аргументов.
У даній статті розглядаються дві протилежних за змістом і метою політичні концепції, які були сформульовані в першій третині ХІІ століття відомим паризьким вченим Гуго Сен-Вікторським та анонімним автором нормандського походження. Боротьба, яку вели у цей час представники духовного прошарку за право інвеститури і свободи церкви, з одного боку, і процес зміцнення династії Капетингів, з іншого, призвели до того, що в середовищі французьких інтелектуалів утворилися «партії», котрі стали на захист як владних повноважень римських пап, так і королів. Головною зброєю в цьому протистоянні ідей виступила сила їх аргументів.
This article focuses on two opposite in meaning and purpose of political concepts that were formulated in the first third of the XII century by the famous Parisian scholar Hugo St - Victor, and the anonymous author of Norman origin. The ongoing struggle of the clergy for investiture and church freedom, on the one hand, and the strengthening of the Capetian dynasty, on the other, have led to the fact that among French intellectuals formed the "party" ready to come to the defense as the authority of the Popes and kings. The main weapon in the confrontation of ideas made force of their arguments.
