У даній статті акцентується увага на творчій спадщині духовної музики ХVІІІ – ХІХ століть, що втілює у хоровому мистецтві нові тенденції ціннісного осмислення музичного буття, знаки епохи виступають як ідея молитовного благоговіння, а «Слава Отцу і Сину, і Святому Духу» Д. Бортнянського стає своєрідним представником жанрової моделі піснеспіву. Глибокий та всебічний аналіз феномену творчості Д. Бортнянського, наведений у поданій роботі, виявляє новизну у духовній музиці, формує новий естетичний простір, адекватний новому баченню світу і людини в ньому.
В данной статье акцентируется внимание на творческом наследии духовной музыки XVIII – XIX столетий, которая воплощает в хоровом искусстве новые тенденции ценнейшего осмысления музыкального бытия, знаки эпохи выступают как идея молитвенного благоговения, а «Слава Отцу и Сыну, и Святому Духу» Д. Бортнянского становится своеобразным представителем жанровой модели песнопения. Глубокий и всесторонний анализ феномена творчества Д. Бортнянского, приведенный в статье, выявляет новизну в духовной музыке, формирует новый эстетический простор, адекватный новому видению мира и человека в нем.
In the article, the main attention is paid to the artistic legacy of spiritual music of the XVII – XIX centuries. This music embodies new tendencies of musical existence understanding in choir. The signs of the epoch appear as an idea of piety. The work of D. Bortnjanskij “Glory to the Father, and to the Son, and to the Holy Spirit” has become a unique representative of the genre model for song. In-depth and comprehensive analysis of the phenomenon of D. Bortnjanskij’s works is made in the article. It shows the novelty in spiritual music and forms new aesthetic space, which suits to the new understanding of the World and a human being in it.
