Ранняя проза С. М. Сергеева-Ценского отличается глубиной экзистенциальных проблем. Писатель создает символический мир, где противопоставлены стихия жизни и стихия смерти. Метафора является основным художественным приемом моделирования; из приема чисто языкового она преобразуется в самостоятельный конструктивный элемент, который определяет развитие сюжета, композиции, ассоциативного образа. Эти процессы находят воплощение в таких произведениях, как драма "Смерть", повесть "Движения", поэма в прозе "Печаль полей", этюд "Береговое".
Рання проза С.М. Сергєєва-Ценського відрізняється глибиною екзистенціальних проблем. Письменник відтворює символічний світ, де протиставлені стихія життя і стихія смерті. Метафора є основним художнім засобом моделювання; із засоба суто мовного вона перетворюється в самостійний конструюючий елемент, що визначає розвиток сюжету, композиції, настрій асоціятивного образу. Ці прцеси знаходять втілення в таких творах, як драма "Смерть", повість "Движения", поема в прозі "Печаль полей", етюд "Береговое".
The early prose of S.M. Sergeyev-Tsenskiy differs by the profundity of the existential problems. The writer creates a symbolical world where the element of the life is opposed to that of the death. The metaphor is the main artistic method of the modelling. From the purely language tool it transforms to the independent constructive component, that determines the development of the subject, the composition, the associtive image. These processes find the realisation in such works as the drama "Death", the narrative "Actions", the poem in prose "The melancholy of the fields", the story "Beregovoye".
