Пам’ятки культурної спадщини Борщівського та Кам’янець-Подільського районів (сучасний стан і використання у туристичній сфері)

Abstract

Історичне Пониззя від часу існування Київської Русі та Галицько-Волинської держави після ординського панування перебувало у складі сусідніх держав: Угорщини, Литви, Польщі, Туреччини. В 1793 р. його по р. Збруч розділено навпіл між Австрійською та Російською імперіями. У статті висвітлюється доля культурної спадщини у нових історичних умовах, подальше ставлення до пам’яток у СРСР та в наш час. Подано статистичні дані про використання пам’яток у туристичній сфері.

Историческое Понизье со времен Киевской Руси и Галицко-Волынского государства после ордынского господства находилось в составе соседних государств: Венгрии, Литвы, Польши, Турции. В 1793 г. территория Понизья по реке Збруч была разделена между Австрийской и Российской империями. В статье освещается судьба культурного наследия в новых исторических условиях и последующее отношение к памятникам в СССР и в наше время. Изложены статистические данные использования в туристической сфере.

After the horde rule, which followed the times of Kyiv Russ and the State of Galicia and Volyn, the historical Ponyzzya (Lowlands) was split between the neighbouring countries: Hungary, Lithuania, Poland and Turkey. In 1793 it was divided in half, along the Zbruch river, between Austrian and the Russian empires. The article highlights the fate of the cultural heritage in this region in new historical circumstances, the treatment of cultural monuments in the Soviet time and now. It also provides statistics of their usage in the tourism sector.