У статті представлено подільський період біографії краківського
воєводи Спитка з Мельштина, одного з головних ініціаторів унії
Польського королівства з Великим князівством Литовським. Спитко,
отримавши на княжому праві Західне Поділля, на півщабля вище
піднявся у тогочасній ієрархії Корони Польської, зазначивши свою
претензію на князівський титул. Завдяки цьому, після його смерті у
1399 р., Спиткова вдова Ельжбета та діти уклали вигідні шлюбні союзи
з удільними князями з династії П’ястів, що було винятковою для того
часу подією.
В статье представлено подольский период биографии краковского
воеводы Спытка из Мельштына, одного из главных инициаторов унии
Польского королевства с Великим княжеством Литовским. Спытко,
получивши на княжем праве Западное Подолье, высоко поднялся в
иерархии тогдашней элиты Короны Польськой, заявивши свои претензии на княжеский титул. Благодаря этому, после его смерти в
1399 г., Спыткова вдова Ельжбета и их дети уложили выгодные
семейные союзы с удельными князьями с династии Пястов, что было
уникальным для того времени явлением
The article covers a Podillia period in the biography of Krakow voievode
Spytko of Melsztyn who was one of the initiators of the union between the
Polish Kingdom and the Grand Duchy of Lithuanian. After having received
the ownership of the Western Podillia territory under the principal law,
Spytko moved a half level up the social hierarchy of the Polish Kingdom of
those times and thus was empowered to claim the title of a prince. Thanks to
this upward move, Spytko’s widow Elzbieta, after his death in 1399 year, and
their children were in the position to marry the appanage princes from the
Piast dynasty, the practice of which was an exception at that time.
