Для определения фотометрических, оптико-геометрических и динамических характеристик слабых по блеску геостационарных спутников (ГСС), необходимых для идентификации, нужны длительные (полгода — год) фотометрические наблюдения при разных положениях ГСС относительно наблюдателя. Автор предлагает проводить фотометрию ГСС при входе и выходе из тени Земли близ дат равноденствий. В эти даты блеск ГСС увеличивается на несколько звездных величин, что позволяет эффективно использовать телескопы с диаметром зеркала 50—70 см. Также можно получить значительно больше информации об отражательных свойствах объекта, чем при длительных наблюдениях на больших фазовых углах.
Для визначення фотометричних, оптико-геометричних і динамічних характеристик геостаціонарних супутників (ГСС), необхідних для його ідентифікації, потрібні тривалі (півроку—рік) фотометричні спостереження при різних положеннях ГСС відносно спостерігача. Автор пропонує проводити фотометрію ГСС при вході і виході з тіні Землі поблизу дат рівнодень. У ці дати блиск супутника збільшується па кілька зоряних величин, і для фотометрії об’єкта можна ефективно використовувати телескопи з діаметром дзеркала 50—70 см. Також можна одержати значно більше інформації про відбивні властивості об'єкта, ніж при тривалих спостереженнях на великих фазових кутах.
The determination of photometric and dynamic features of geostationary satellites (GSS), which are necessary for their identifications, requires long (from a half of a year to one year) photometric observations at various positions of GSS with respect to the observer. We propose to perform photometric measurements of a GSS when it enters into and passes off the Earth's shadow near equinox dates. During the dates the light of a GSS increases by several magnitudes, which allows one to use telescopes with mirror diameters from 50 to 70 cm for photometric measurements of an object. Besides, one can also get much more information on reflective properties of an object as compared with long-term observations at large phase angles.
