Oswald Balzer był historykiem ustroju i prawa polskiego. Na dorobek naukowy Oswalda
Balzera składają się 271 publikacji. Tak bogaty dorobek naukowy, nie mógł pozostać bez echa
w ówczesnym środowisku naukowym. Na prace poświęcone Oswaldowi Balzerowi składają się:
pamiętniki i wspomnienia, monografie i artykuły monograficzne, podręczniki z zakresu historii
prawa i ustroju oraz prace z zakresu historii historiografii.
W historiografii polskiej przeważają pozytywne oceny dorobku tegoż badacza.
Zawdzięczamy je sądom i opiniom propagowanym przez historyków polskich okresu
międzywojennego. Ten pozytywny obraz został jednak zachwiany przez ocenę Balzera
sformułowaną w latach pięćdziesiątych przez Jana Adamusa. Z oceną Adamusa polemizuje w
ostatnich latach przede wszystkim autorzy opracowań z zakresu historii historiografii polskiej.
Освальд Бальзер був істориком укладу і права польського. Науковий доробок
Освальда Бальзера становить 271 публікацію. Так, значний науковий доробок не міг
залишитися без відлуння в тогочасному науковому середовищі. Праці присвячені
Освальду Бальзеру складають: мемуари і спогади, монографії і статті, підручники з
питань історії права і укладу також праці з питань історії історіографії.
В польській історіографії переважають позитивні оцінки доробку того дослідника.
Завдячуючи його програмним судженням і роздумам вивчено польських істориків
міжвоєнного періоду. Той позитивний образ залишився однак уславлений в оцінках
Бальзера сформував у п’ятдесятих роках Яном Адамусом. В оцінці Адамуса полеміка
останніх років перш за все авторів опрацювань в царині історії польської історіографії.
Oswald Balzer was one of the most distinguished Polish historians at the turn of the 19th and
20th centuries, whose research concentrated on political systems and Polish law. This scholar
was equipped with an exceptional aptitude for research, an outstanding memory, versatile
interests and perseverance.
Oswald Balzer’s academic achievements contain 271 publications (source publications,
academic papers, articles in press, reviews and books edited by him). Such rich scientific
activity could not pass unnoticed in the scholarly milieu of that time. That is why Polish
historiography comprises the abundance of publications devoted to Balzer’s research. These
texts can be divided into several groups. The first one contains diaries and memoirs, the second
one – monographs and monograph articles, the third one – course-books on the history of the
law and political systems, the fourth and the last one is devoted to the history of historiography.
It is worth saying that positive evaluation of Balzer’s academic work dominates in Polish
historiography. Such a picture of the scholar in question was painted by the opinions and
judgements propagated by the historians of the interwar period: Przemysław Dąbkowski,
Wojciech ajnoszHajnosz, Jan Kapras, Stanisław Kętrzyński, Stosław Łaguna, Karol
Maleczyński, Józef Rafacz, Władysław Semkowicz, Kazimierz Tymieniecki and Zygmunt
Wojciechowski. They praised Balzer’s academic versatility, his eloquence, being very
scrupulous about source collection and their implementation.
However, this positive image was tarnished by the evaluation of Balzer formulated by Jan
Adamus in 1950’s. Recently, this evaluation has been challenged mainly by writers focusing on
Polish historiography. One has to mention here Jerzy Maternicki who in the first part of Polish
Twentieth Century Historiography attempts to challenge the opinions proposed by Adamus.
