Досліджується концепт абсентивності як один з двох ключових компонентів семантичної структури турецького абсентив-перфекта. Розглядаються вторинні концепти, пов’язані із загальною абсентивною семантикою, аналізуються специфіка реалізації концепту абсентивності й суміжних концептів залежно від комунікативної ситуації. Стаття являє собою складову частину інтегрального дослідження категорій темпоральності, аспектуальності та модальності як функціонального поля турецької мови. Вихідним методологічним положенням є функціональний метод, антропоцентричний, лінгвокогнітивний та лінгвокультурологічний підходи.
Исследуется концепт абсентивности как один из двух ключевых компонентов семантической структуры турецкого абсентив-перфекта. Рассматриваются вторичные концепты, связанные с общей абсентивной семантикой, анализируется специфика реализации концепта абсентивности и смежных концептов в зависимости от коммуникативной ситуации. Статья представляет собой составную часть интегрального исследования категорий темпоральности, аспектуальности и модальности как функционального поля турецкого языка. Исходным методологическим положением является функциональный метод, антропоцентрический, лингвокогнитивный и лингвокультурологический подходы.
There has been investigated the concept of absentivity as one of the two key components of the semantic structure of the Turkish Absentive-Perfect Tense. There has been analyzed the secondary concepts connected with general absentive semantics, peculiarities of the communicative realization of the concept of absentivity and adjacent concepts. The article is a part of the integral investigation of the categories of temporality, aspectuality and modality as a functional field of the Turkish language. The starting methodological position of the research made is the functional method, anthropocentric, linguo-cognitive and linguo-culturological approaches.