Фаціяльна зональність Карпат, на думку багатьох дослідників, обумовлена
розділенням на ранніх етапах їх геосинклінального розвитку на окремі троги та
підняття. За основу тектонічного районування области взяті літолого-фаціяльні
відміни порід крейди, а для структур нижчого порядку — палеогену. За цими
ознаками у складчастій частині Українських Карпат виділені (з півдня на північ):
Лесарненський, П’єнінський, Рахівський, Сухівський, Магурський, Шипоцький,
Субсілезький і Сколівський покрови — шар’яжі. У моласовому комплексі передгір’я
Карпат встановлені Слобідський та Стебницький покрови, які ми об’єднуємо в
один Дрогобицький шар’яж. Останній разом із шар’яжами флішових утворень
нагромаджені в Підкарпатському рифтогені і зупинені в подальшому русі на
північний схід Косівсько-Угерською зоною та Отинським горстом.
Facial zonation of the Carpathians in the opinion of many researches is stipulated by the division on the
early stages of their geosynclynal development on the separate troughs and uplifts.
As a basis of tectonic division of the region were taken lithologic-facial differences of Cretaceous
deposits, while for the structures of lower order — Paleogene deposits.
On the basis of these features in the folded part of Ukrainian Carpathians are singled out (from the South
to the North): Lesarnia, Pieniny, Rakhiv, Sukhiv, Magura, Shypot, Sub-Silesian and Skole nappes —
overthrusts. In the molasses complex of the Carpathians foothill Sloboda and Stebnyk nappes are established,
which we unite into one Drohobych overthrust. The latter with the overthrust of flysh formations are
accumulated in the Precarpathian riftogene and stopped in the subsequent movement to the north-east by
Kosiv-Ugerske zone and Otynia horst.
