В статье предложена диалогическая модель перевода, базирующаяся на концепции диалогичности гуманитарного познания М.М. Бахтина, теориях Московско-Тартуской семиотической школы, современных концепциях текста и коммуникации, лингвопрагматики. Перевод рассматривается как целенаправленная лингвопсихоментальная преобразующая деятельность личности, соотносящей собственный интерпретационный процесс текста-оригинала с программированием интерпретации адресатом перевода.
У статті пропонується діалогічна модель перекладу, яка ґрунтується на концепції діалогічності гуманітарного пізнання М.М. Бахтіна, теоріях Московсько-Тартуської семіотичної школи, сучасних концепціях тексту та коммунікації, лінгвопрагматики. Переклад розглядається як цілеспрямована лінгвопсихоментальна перетворююча діяльність особистості, яка співвідносить власний інтерпретативний процес тексту-оригіналу з програмуванням інтерпретації адресатом перекладу.
The paper focuses on the analysis of the dialogical model of translation, based on Bahtin’s theory of dialogical human cognition, the postulates of Moscow-Tartu semiotic school, modern theories of text, and communication, and pragmatics. The translation is presented as teleological language and psychomental transforming act of the interpreter, correlating interpretative process of the source-text with generation of interpretative program for the addressee of translation.
