Анотація:
Чи можливо в умовах затяжної економічної кризи, скорочення бюджетних надходжень та еміграції за
кордон науково-технічних кадрів зберігати і примножувати науковий потенціал? Як колективу дослідників
знайти свою «екологічну» нішу, яка давала б змогу не лише «виживати», а й творчо працювати на
майбутнє? Що принесе більший ефект: об'єднання наукових установ в один великий інститут чи
створення нечисленних різнопрофільних колективів висококваліфікованих фахівців?
Над непростими проблемами реформування науки і розмірковує автор статті. При цьому він спирається
на досвід організації діяльності очолюваної ним установи.