Анотація:
Співіснування двох протилежних тенденцій (централізації
і децентралізації) стало ключовою характеристикою нової
парадигми суспільного розвитку – процесу глобалізації. Ідеї про
неминуче формування до 2000 року „світової держави” у формі
безконфліктного і справедливого єдиного суспільства гуманізму
в 1990-х роках не виправдалися. Ескалація військових конфліктів
у світі породила почуття песимізму: з’явилися прогнози про
поступове занурення світу в хаос, який настане внаслідок
послаблення державних механізмів та інтенсифікації релігійних
і етнічних конфліктів [2]. Сценарії переходу до гуманнішого і
справедливішого інформаційного суспільства змінилися на сценарії
розколу цивілізацій.